Чи можливо керувати бізнесом під вогнем ворога? Не ринкового конкурента, а справжнього ворога. Того, який напав із танками та літаками на Україну на початку 2022 року. Редакція журналу “ТОП-100. Рейтинги найбільших” поговорила з тими підприємцями та керівниками, які зараз боронять нашу країну не на економічному, а на справжньому фронті. Ми поцікавилися, наскільки можливо керувати бодай частиною бізнесу з окопів? Які бізнесові навички стали у пригоді на фронті? Які фронтові правила стали частиною ділової етики для тих, хто вже демобілізувався? І чи працює делегування в умовах воєнного часу, коли йдеться не про втрату частки прибутку, а найголовнішого?
У нашій компанії три співзасновники, кожен має свої компетенції, які доповнюють одна одну. Зараз операційна діяльність зосереджена на Іванові (єдиний співвласник, який залишився цивільним. — Ред.). Ще є начальник виробництва та продажники. Стратегічні питання вирішуємо спільно під час онлайн-нарад з інтервалом у кілька днів. Поточні питання обговорюємо щодня у робочих чатах. Ми лише фізично не присутні у бізнес-процесах. Критично важливою є команда.
Війна — це не 100% “м’яса”. Участь у бойових діях займає десь 10% часу, решта витрачається на вирішення організаційних, підготовчих та логістичних питань. Тому час на бізнес є, тим паче за такої кількості «Старлінків» на сході. Серед інструментів та прийомів (йдеться про дистанційну участь у справах бізнесу. — Ред.) знаю трохи рукопашку і кікбоксинг, стріляю майже з усього.
Перемикань між діловим і військовим світом немає. Різниця лише у відсутності чи наявності пікселя на співрозмовнику. Обидва світи потребують бути ефективним. Тільки ціна помилки різна. Цивільній людині це може здатися сюром, проте обговорення бойових завдань (мій безпосередній командир — мій друг і партнер) часто закінчуються дискусіями про дизайн чи потенціал нових ринків. Це не два світи, він один, просто у певний момент виявилося, що він значно більший і що можливо майже все.
Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua
Перемикань між діловим і військовим світом немає. Різниця лише у відсутності чи наявності пікселя на співрозмовнику.
Щодо навичок, отриманих у бізнесі та у війську, то я не знаю, як вона називається. Але так склалося, що у мене зазвичай виходить докопатись до суті проблеми, а потім знайти ресурси та організувати процес, щоби вирішити її. Військо є зрізом суспільства, лише концентрованим і приправленим певною невідворотністю — якщо ти не розвиваєшся, то помреш. Це стосується як фізичної підготовки, так і знань у потрібних галузях.
Військо є зрізом суспільства, лише концентрованим і приправленим певною невідворотністю — якщо ти не розвиваєшся, то помреш.
Що б я ще сказав підприємцям та менеджерам, які невдовзі стануть до зброї? На що ви чекаєте? Що швидше ви поринете у нову реальність, то швидше знайдете себе і нові можливості у новому світі! Війна — це рушій прогресу (на жаль). Ви вже маєте два роки нашого досвіду, тож не все так страшно.
Коментар буде доволі короткий. Можливостей залишатися у справах свого бізнесу майже немає. Раніше, коли був командиром взводу в полку охорони, інколи залишалося трохи часу на свої проєкти і навіть на мінімальне навчання. Так, наприклад, перед переведенням на нове місце служби розпочав слухати курс з Computer Vision. Адже процеси у підрозділі були більш-менш налагоджені. А тепер через високу завантаженість проєктами у Міноборони справами власного бізнесу вдається займатись хіба що на вихідних, які номінально у мене зараз є. Хоча, звісно, буває, що за розпорядженням командира ті вихідні перетворюються на робочі дні. У будь-якому разі стільки часу, скільки я вишукував для справ бізнесу, перебуваючи на посаді командира взводу, тепер у мене немає.
Cтільки часу, скільки я вишукував для справ бізнесу, перебуваючи на посаді командира взводу, тепер у мене немає
Від редакції. У жовтні 2023 року Сергій Корж одному із спеціалізованих видань розповідав, що в акселераторі він опікується усіма справами, пов’язаними з ІТ, керує розробленням вебплатформи тощо. А власному бізнесу вже тоді приділяти достатньо уваги не виходило, і продажі падали. Хоча бізнес Korzh.com ще продовжував функціонувати по-накатаному. Хоча у певний момент, за відчуттям підприємця, власна справа може загнутися. Тим паче що на реалізацію нових ідей щодо розвитку власного бізнесу, на думку айтівця, навряд чи вистачить часу з огляду на високе навантаження на новому місці служби.
Брати участь у справах бізнесу та не випадати з ділового життя, перебуваючи у війську, не вдається. Зараз моя робота і пріоритет — це виконання військових завдань. Після того як я долучився до лав ЗСУ, виконувачкою моїх обов’язків у Zammler стала фінансова директорка. Директори департаментів також абсолютно самостійні, можуть ухвалювати рішення та розв’язувати операційні питання кожен за своїм напрямом. Маю сказати, це їм добре вдається.
Я не займаюсь операційними питаннями, але намагаюсь долучатися тоді, коли потрібно ухвалювати стратегічні рішення і не можна делегувати це керівникам підрозділів. Якщо потрібно оперативно вирішити якесь точкове питання, то відповідаю у месенджерах.
Чого мене навчила армія? Насамперед терпіння та витримки. Раніше я вважав, що це негативна риса, бо втрачаєш час, а треба постійно рухатись. Але тепер розумію, що бувають ситуації, коли треба почекати. У війську допомагають такі універсальні бізнес-навички, як швидкість реакції, оперативне ухвалення рішень, мінімум бюрократії та кмітливість. Бізнес завжди прораховує оптимальні варіанти, шукає різні шляхи, як буде дешевше, якісніше, швидше. Це все знадобилося і у війську.
У війську допомагають такі універсальні бізнес-навички, як швидкість реакції, оперативне ухвалення рішень, мінімум бюрократії та кмітливість.
Підприємцям та менеджерам, які невдовзі стануть до зброї, я раджу вже зараз ділити повноваження, готувати собі заміну, продумати, хто візьме на себе стратегічні та операційні завдання. Але водночас важливо не перекладати все це на одну людину, краще підготувати декількох членів команди і розподілити обов’язки між ними.
Насамперед зазначу, що команда у юридичній компанії Miller цілком зріла та здебільшого автономна. Робота налагоджена так, що підрозділи самостійно ухвалюють рішення, оскільки ми працюємо за системою OKR (методологія визначення та реалізації цілей Objectives and Key Results. — Ред.). Ця система прийшла з ІТ-галузі. У нас це працює так. Ми сформулювали стратегічні цілі компанії, кожен підрозділ виокремив певні з них собі, декомпозував завдання на кожен місяць упродовж року, і тепер фактично кожен працює за цією системою OKR. Завдяки тому що ми одразу наймали відповідальних людей на всі напрями своєї діяльності, компанія успішно перелаштувалася і тепер працює досить ефективно.
Щодо інших підходів, то ми зрозуміли, що лідер у команді — це не та людина, яка контролює та постійно батогом поганяє, щоб усе працювало. Лідер — це людина, яка може дати ресурс, здатна мотивувати, знайти підхід, допомогти ухвалити рішення або запропонувати його. Я — лідер, мої партнери — лідери, радники, керівники напрямів.
Цим підходом ми й користуємося, тому що особливо під час війни співробітники, які відчувають безпеку в компанії, — найбільш ефективні. Власне, це і є наша основна мета. З такими лідерами безпечно.
Лідер — це людина, яка може дати ресурс, здатна мотивувати, знайти підхід, допомогти ухвалити рішення або запропонувати його.
Я — приділяю компанії дуже мало часу, тому що вона здатна функціонувати самостійно. Але стратегічні завдання вирішую сам, стратегічні питання обговорюють та вирішують зі мною. Моє основне завдання — підтримувати, спрямовувати колег, особливо топів. Для цього мені достатньо телефону. Іноді ми з ними бачимося, коли є можливість.
У нашій системі зазвичай ніхто не залишається наодинці, є командна підтримка. І дякуючи також моїй незамінній тиранці-асистентці, вдається подолати всі маленькі негаразди щодо тайм-менеджменту.
Кошти, які ми заробляємо у Miller, дають можливість мені існувати та вкладатись у витрати, пов’язані з війною. Це дуже тісна кооперація.
Я — приділяю компанії дуже мало часу, тому що вона здатна функціонувати самостійно.
Також наша компанія юридично захищає декількох військових, моїх побратимів, звісно, робимо ми це безоплатно.
Робота моїх колег у компанії є фаховою в юридичному аспекті. Робота колег на війні також фахова, тому що вони теж знають і вміють там працювати.
З війни в юридичну історію я взяв, наприклад, те, як ми підняли рівень відповідальності у компанії. На війні ціна помилки — життя, і в юридичному бізнесі помилка теж вартує того, що стосується життя наших клієнтів. Фактично теж вирішуються долі. Тому у бізнесі ми підіймаємо планку відповідальності. Це допомагає нам працювати ще якісніше. У нашої компанії найкрутіші, найтоповіші клієнти.
Кошти, які ми заробляємо у Miller, дають можливість мені існувати та вкладатись у витрати, пов’язані з війною
Зараз у юристів в Україні головна місія — зберегти принцип верховенства права попри війну. Однак із цим є величезні проблеми, у суспільства сформувався величезний запит на справедливість. І цей запит такий гострий, через те що справедливість недостатньо забезпечується державою. Тому суспільство хоче цю проблему вирішити у будь-який спосіб. Навіть порушуючи принцип верховенства права. Але це неправильно, тому що країна може дійти до такого стану, як у росії, коли верховенство права буде зруйноване. Тож ми, юристи, тримаємо цей корсет так, щоб держава існувала і зберігалась державність попри війну.
Я делегував партнерам певні повноваження, які стосуються окремих робіт у компанії. Наприклад, формування BD-відділу. Дякуючи нашій дуже крутій партнерці ззовні Анастасії Глущенко, дякуючи партнеру в компанії Олексію Носову, відділ стратегічного розвитку уже самостійно розбудовується. Вони достатньо фахово, системно працюють, і цей напрям розвивається.
Пошук клієнтів, спілкування з ними, GR також делеговані іншим партнерам. Коли потрібна моя підтримка у комунікаціях, звісно, я її надаю. Але тут потреба у моєму залученні зараз найменша, бо реально потрібна робота інших партнерів.
Виконання поточної роботи з клієнтами, забезпечення належної якості в діяльності компанії та її сервісності упало на плечі не тільки кожного партнера, а й кожного співробітника. І вони з цим успішно справляються. Про все це можуть об’єктивно розповісти наші клієнти. А вони у нас, наголошу ще раз, найкрутіші, і справи у нас найгучніші.
На відстані найважче вирішуються питання певної дискомунікації, але завдяки зрілості компанії та досвіду колег це достатньо легко виправляється. Це дійсно викликає певні труднощі, проте ми не HIMARS, щоб бути ідеальними.
Серед бізнесових навичок, які допомагають на фронті, — це, напевно, системність, тобто здатність вибудувати таку систему, щоб ті речі, які маю періодично робити, усе ж таки робилися, попри обставини, що заважають.
У пригоді також стають бізнес-підходи щодо управління людьми. Добре розумію, що у війську теж усе визначається людськими якостями. Люди мають властивість забувати, не контролювати якісь ресурси. Тому маю наперед визначати, яке із завдань проблематичне для виконання. Передбачаючи цей ризик, одразу попереджаю про те, що у певної особи може з’явитися бажання те чи інше завдання не виконати.
Працюючи з людьми на війні, також розумію, що якщо вони щось не виконують, то у них точно є підстави, і цілком обґрунтовані, це не зробити. Щоб вирішити такі питання, не треба тиснути, потрібно зрозуміти, у чому проблема і чому питання не вирішується. Коли провести такий невеликий аналіз, тоді легше справлятися з невиконанням певних завдань.
І, звісно, що від бізнесу взяв найголовніше — правило вимірювати людину не за особистими стосунками з нею, а за ефективністю. Ми ж не родина і не будуємо родинні зв’язки.
На війні засвоїв також, що тут високий рівень довіри за секунду перетворюється на аксіому. Те, чого не може підприємець чи менеджер собі дозволити у бізнесі, на війні змушений це зробити — якщо не побратиму, то кому ще можна довіряти!
Будь-яка людина, що потрапляє на війну, має усвідомити, що у неї є права. Тобто треба прибрати це упередження, що у неї прав немає. Права у неї є. Порушення прав почнеться саме тоді, коли ви їх не знаєте.
Далі — правові інструменти. Потрібно ознайомитися з Бойовим статутом Збройних сил України. Там прописано дуже багато важливих речей. І тоді, коли на рівні звичайної людської комунікації з командиром або підлеглим щось не виходить, слід згадати норми статуту. Це не означає, що так, як написано, завжди буде робитися. Але треба буде відстоювати свої права.
Інший бік цієї проблеми — що коли ви почнете жалітися на свого командира, очевидно, що у певний момент командир буде не дуже радий такій критиці. А це означає, що він може робити так, щоб у вас були найгірші умови існування. Але якщо ви починаєте толерувати порушення ваших прав, далі все стає ще гірше. Тому важливо захищати свої права.
Також важливо пам’ятати, що з вами побратими, а не вороги. І в цій частині треба балансувати. Звісно, закон передбачає, що явно злочинні накази не потрібно виконувати, це теж треба пам’ятати.
Щодо проблем із ВЛК. Для їхнього вирішення ми створили громадську організацію “Принцип”, яка адвокатує важливі зміни для військових.
Створили також “Правовий навігатор” — інструмент для кожного підприємця, військового, медика, будь-кого, хто зараз у ЗСУ. Ми детально прописали, що за чим і як треба робити, щоб захистити свої права. Це про те, що, потрапляючи до війська, ви перестаєте мати свій бекграунд. Підприємець може завтра бути кулеметником, а айтівець — кухарем.
Військові працюють в єдиній системі координат. Водночас ця система має відповідати Конституції України, бо її ніхто не скасовував. Це означає, що проти будь-яких нормативних актів, які не відповідають нормам Конституції, потрібно буде боротися та доводити свою правоту.
Зараз є неймовірна можливість, якої в мене не було у 2015 році, не було її і у 2022-му — обирати собі професію на період військової служби. Треба придивлятися до рекрутингових кампаній. Я знаю, що такі є, наприклад, у 3-ї штурмової, у Головному управлінні розвідки, здається, у Kraken.
Зараз є неймовірна можливість, якої в мене не було у 2015 році, не було її і у 2022-му — обирати собі професію на період військової служби
Варто вже зараз подумати, де б ви хотіли опинитись у цій війні, і починати навчатися саме цієї військової професії. Якщо вас ще не мобілізували, можна навчатися на пілота БпЛА. Наприклад, у 3-й штурмовій є курси для цивільних. Є курси і для штурмовика.
Тобто ви самі можете зараз навчитися, і у вас буде своя адженда. Бо якщо ви потрапите в армію, вас навчатимуть так, як спроможна держава. А вона не завжди може зробити це краще за вибудувану вами підготовку. Тож важливо підготуватися зараз.
Якщо ви ще не визначилися, чим хочете займатися у війську, то шукайте, дізнавайтеся. Можна запитувати у військових, розбиратися, які професії взагалі там є, хто чим займається. Якщо не провести таку роботу, ви прийдете, як у школі, без виконаного домашнього завдання. Вам буде дуже важко, дуже совісно, і, дай Боже, щоб ви повернулися живим-здоровим. Бо наслідком невиконання цієї домашньої роботи може бути зменшення вашої ефективності. А на війні менша ефективність з високою ймовірністю тотожна смерті.
Протягом перших трьох місяців російського вторгнення я фактично був віддалений від усього, що стосувалося цивільного життя. Згадуючи події того часу, мало хто говорив про бізнес. Основним нашим завданням було збереження коштів на рахунках компанії, вчасна виплата зарплат та усіх нагальних адміністративних платежів (телекомунікаційні послуги, IT-підтримка).
Думаю, тоді більшість компаній так само, як і ми, займалася елементарними речами. Оскільки ніхто не виключав входження російських військ у Київ, важливо було також евакуювати найцінніші документи.
Згодом, у квітні-травні з’явилися мінімальні передумови надходження довоєнних платежів, і постало питання повноцінного відновлення роботи Colliers. Ми зв’язувалися з усіма, щоб зрозуміти, хто з команди в Україні, хто має прихисток за кордоном, а хто готовий повертатись до роботи у Київ.
Дуже вагомим елементом є сильна команда людей, на яких можна покластися та делегувати їм вирішення критично важливих питань
Де б я не був, мені достатньо було наявності мобільного телефону та інтернету. Маючи обмежену кількість часу на відпочинок, я віддалено займався робочими питаннями на кшталт делегування завдань чи координування поточних дій підлеглих.
Я ніколи не хотів служити в армії і до 2015 року жодного разу не тримав зброю в руках. На тлі політичних коливань, що відбувались у країні приблизно дев’ять років тому, я вирішив почати опановувати зброю, щоб бути готовим до дня Х.
Від першого дня повномасштабного вторгнення я боронив країну у складі добровольчого бойового підрозділу, зокрема у захисті Києва перші три тижні, а пізніше у східних і південно-східних регіонах України.
Члени нашого підрозділу — чинні кадрові військові та колишні співробітники силових структур різних напрямів з понад 20-річним досвідом, а також цивільні з професійними навичками високоточної стрільби. Командир підрозділу — колишній снайпер антитерористичної організації ЦСО “A”, що присвятив більшу частину життя службі у спецпідрозділах.
Загалом наша група була однією з найбільш оснащених на той момент. Всю зброю та амуніцію ми придбали задовго до вторгнення, а також протягом перших тижнів після нього.
Делегування робочих завдань було невід’ємним процесом під час мого перебування у складі військового підрозділу. Однак йшлося про базові організаційні питання щодо рестарту операційної діяльності, тому моє залучення як керівника було значно меншим у порівнянні з поточними умовами. З іншого боку, саме тоді потрібно було ухвалювати швидкі рішення, від яких залежала подальша доля компанії в Україні.
Наприкінці червня 2022 року, повернувшись до Києва, окрім підтримки бізнесу значну частину своїх зусиль та часу я приділяю благодійній та волонтерській діяльності.
Щоб збільшити обсяги допомоги військовим та прозорість використання коштів у закупівлі та логістиці, я заснував благодійний фонд Freedom Force.
Звісно, дистанційна модель управління компанією через конференц-дзвінки чи месенджери з періодичністю 3-5 днів не зовсім ефективна. Однак дуже вагомим елементом у такому разі є сильна команда людей, на яких можна покластися та делегувати їм вирішення критично важливих питань. Дуже добре, що я маю саме таку команду.
Я взаємодіяв з великою кількістю різних людей зі зброєю в руках. У цій війні беруть участь багато цивільних. І можу сказати, що саме вихідці з бізнесу зазвичай мають дуже розвинені організаторські навички та системне мислення. А це допомагає вирішувати питання, пов’язані з військовою справою.
Організація закупівель потрібного екіпірування чи спорядження — це послідовний процес з таких етапів, як пошук товару, замовлення, оплата та доставка. Тож окрім основних обов’язків військового я займався матеріально-технічним забезпеченням свого підрозділу. Все екіпірування — від особистого захисту бійців до транспортних засобів, пального та зброї — купували за кошти членів нашої групи, мої власні та мого найближчого оточення.
Є багато спільного між управлінням бізнесом та військовою справою. Людина з бізнесу не може керувати веденням бою, бо це потребує бойового досвіду, якого у бізнесменів зазвичай немає. Але їхні навички можна вдало застосувати у процесах, пов’язаних з матеріально-технічним забезпеченням.
Є багато спільного між управлінням бізнесом та військовою справою.
На момент повномасштабного вторгнення відсутність активної операційної діяльності у більшості компаній дозволяла керівникам віддалено долучатися до бізнес-процесів, перебуваючи у війську. У перші три місяці перед бізнесами стояли критичні питання, але функціонування компаній було зведено до мінімуму.
Сьогодні ситуація геть інша. Операційна діяльність компаній значно інтенсивніша, ніж на початку вторгнення, і потребує постійного залучення топових управлінців до бізнес-процесів. Якщо керівник долучається до війська і втрачає зв’язок із бізнесом, це може мати катастрофічні наслідки для компанії і загрожувати суттєвим скороченням бізнесу чи взагалі банкрутством.
Наш благодійний фонд Freedom Force був створений у 2022 році, щоб забезпечити військові підрозділи, що захищають Україну у найгарячіших точках, необхідним спорядженням для повноцінного ведення бою.
Станом на 31 грудня 2023 року загальна вартість придбаного спорядження становила понад 22 млн грн, з яких більш ніж 4 млн грн я профінансував особисто. На кінець лютого 2024-го обсяг допомоги прогнозовано зросте до майже 26 млн грн.
Регулярними донаторами фонду є майже 20 людей з мого найближчого оточення. Користуючись можливістю, хочу вкотре подякувати кожному з них за допомогу військовим та наближення нашої перемоги реальними діями!
Коли життя ставить тебе у такі умови, що або ти береш зброю до рук і захищаєш свій дім, дітей, рідних, країну, або все, що для тебе цінне, що ти будував і оберігав усі ці роки, може знищити брудний чобіт зайди-окупанта, сумнівів у тому, що робити і куди йти, немає.
Я чудово пам’ятаю свої емоції на початку повномасштабного вторгнення. Це рішення не було імпульсивним чи емоційним, навпаки, я чітко знав, що маю робити, куди рухатись і, головне, з ким.
Такий самий принцип використовую у бізнесі. Група компаній DIM — це передусім сімейна історія, заснована на принципах честі та справедливості, бажанні розвивати цей світ за конкретними напрямами. Будівництво як процес творення нового, коли з нічого створюєш територію комфорту, безпеки, затишку, естетики та сервісу для тисяч родин, у цьому сенсі підходить якнайкраще.
Ми чудово знали, що наше найперше завдання було, як і у країни, — вистояти у цьому штормі, а далі — піднакопичити сили і ресурси, перегрупуватись, набрати темп і рухатись до мети. Так і зробили. Мій старший брат, співзасновник та керівний партнер групи компаній DIM, узяв на себе менеджмент кризи та управління усіма бізнес-процесами у цей непростий турбулентний період.
Ми змогли не лише утримати команду, але й уже у червні 2022 року повернутися до роботи на майданчиках. Вважаю, що це було вкрай важливе стратегічне рішення, яке дало потужний імпульс розвитку компанії. Тож тепер маємо майже 40% повернення платоспроможного попиту на свої об’єкти, адже люди бачать реальну будівельну динаміку та результати роботи за два роки повномасштабної війни.
На війні, як і у бізнесі, вкрай важливо, хто з тобою поруч, чи можеш ти довіряти цим людям на 100%, чи готовий з ними розділити абсолютно всі можливі сценарії. Команда та корпоративний дух — те, що є спільним між військом і корпоративним сектором. Ми досить багато часу приділяємо тому, щоб будувати довкола бренда справжню команду однодумців, брати у свій човен лише своїх людей і розсаджувати їх на правильні місця, посилюючи сильні сторони та можливості людини.
Побратими — це без перебільшення друга родина. Люди, які допомагають по-новому подивитися на світ, на себе збоку, переосмислити якісь речі, за що я їм дуже вдячний.
На війні, як і у бізнесі, вкрай важливо, хто з тобою поруч, чи можеш ти довіряти цим людям на 100%, чи готовий з ними розділити абсолютно всі можливі сценарії.
Серед бізнес-навичок у військовій службі мені допомогли навички бачення загальної картини та уміння адаптуватись до швидкої зміни сценаріїв. З іншого боку, досвід захисту Батьківщини допоміг мені прокачати сфокусованість на результаті та стратегічне мислення.
Найголовніший інсайт — це тримати голову холодною. І у бізнесі, і у військовому ремеслі це дуже важливо. Тільки якщо у бізнесі емоції, як не крути, інколи можуть взяти гору, то ціна подібної помилки на війні — твоє або інше життя. Це колосально дисциплінує.
Источник: delo.ua
