Ігор Зарудко, "КнигоЛенд"
Після початку повномасштабної війни книжкова галузь України отримала новий шанс на розвиток. Протягом останніх трьох років на ринку з’явилося десятки молодих авторів, кілька нових видавництв і літературних фестивалів. Невпинно зростає і кількість книгарень. Щоправда, лише у великих містах, зауважує очільник мережі “КнигоЛенд” Ігор Зарудко.
Мережа книгарень “КнигоЛенд”, яку очолює Зарудко, стала однією з небагатьох, що активно відкриває нові крамниці в малих містечках. Розповідаємо про те, наскільки це вигідно, які виклики доводиться долати книжковим ритейлерам та чому розвивати книжковий бізнес у регіонах важливо.
Закордонний досвід проти українських реалій
“Головною проблемою українського книжкового сектору є низька доступність якісної літератури”, — говорить Ігор Зарудко.
Сьогодні в Україні працює понад 12 тис публічних бібліотек, але більшість із них мають застарілі фонди, на оновлення яких підуть роки, додає він. Водночас книжкових крамниць з останніми новинками, навпаки, мало: не більше 600-700 на всю країну.
За його словами, саме така ситуація впливає на рівень читання українців. Згідно з останнім дослідженням Українського інституту книги, у 2024 році половина опитаних не прочитали жодної книги, а майже чверть респондентів прочитали не більше 4 книжок за 12 місяців. У багатьох країнах Європи ці показники дещо кращі, свідчать дані Eurostat. У Швейцарії понад 5 книг за рік читають майже 50% громадян, у Норвегії та Фінляндії — 40%, а в Бельгії — близько 35%.
Основною причиною різниці в рівні читання Ігор Зарудко називає розвинуту систему бібліотек і книгарень у європейських країнах, а відтак — необмежений доступ до сучасних книг. “Візьмемо до прикладу сусідню нам Польщу. Сьогодні там працює понад 7 тис бібліотек і майже 1 700 книжкових магазинів. Це приблизно по одній книгарні на 22 тис громадян. В Україні це відношення майже вдвічі більше. Але проблема тут не тільки в кількості, а й у розподілу крамниць за регіонами”, — каже він.
На відміну від Польщі та інших держав, в Україні більшість книгарень розташовані у великих містах: Києві, Львові, Харкові. Насамперед це пов’язано з фінансовою вигодою — крамниці в “багатотисячниках” швидше виходять на самоокупність, ніж у менших містечках, зауважує директор “КнигоЛенду”. З близько семисот книгарень, зафіксованих Українським інститутом книги, понад сто працює в столиці. “У всій Київській області, приміром, діє десь 30 книжкових магазинів, приблизно половина з них розташовані в передмісті Києва”, — ділиться Ігор Зарудко.
У решті регіонів ситуація з книгарнями схожа, додає він. У кращому випадку в районних центрах і менших містах областей працює хоча б одна книжкова крамниця, проте є і такі, де немає жодної. Водночас у Польщі в багатьох невеликих містечках можна зустріти одразу кілька книгарень — як локальних незалежних магазинів, так і філії великих мереж.
“Кілька років тому мережа Empik, одна з найбільших на польському ринку, оновила свою стратегію розвитку з орієнтацією на регіони. Вони поставили собі за мету протягом чотирьох-п’яти років відкрити в містах із населенням менше 25 тис понад 60 книгарень. Сьогодні їхні магазини є навіть у маленьких селищах. Це не лише свідома позиція мережі задля розвитку читання, а й успішний бізнес-кейс, що дав хороші результати. І я впевнений, що таке можливо й в Україні”, — розповідає Зарудко.
Книгарні в регіонах: великі перспективи чи ризик для бізнесу?
Віднедавна подібну стратегію обрала для себе й мережа книгарень “КнигоЛенд”. Сьогодні вона нараховує понад 40 крамниць в усій Україні, кілька з них розташовані в невеликих містечках. У 2024 році нові магазини мережі запрацювали в Самборі на Львівщині та Нововолинську на Волині. Цьогоріч книгарні “КнигоЛенд” з’явилися і в Шептицькому та Золочеві. У планах — відкриття крамниць в інших малих містах, ділиться директор Ігор Зарудко.
“Нині книгарні — це більшою мірою соціально відповідальний бізнес. Вони працюють не лише задля прибутку, а й заради якоїсь ідеї. Саме таким я бачу “КнигоЛенд”. Для нашої команди головним завданням завжди залишатиметься задоволення клієнтів із різних регіонів і міст, зокрема й тих, де немає сучасних книжкових”, — каже він.
“КнигоЛенд” став однією з небагатьох мереж, які розвиваються поза межами великих обласних центрів. Більшість книгарень просто уникають маленькі містечка через “відсутність потенційних клієнтів” і ризик не повернути інвестиції, вважає Ігор Зарудко.
“Думка про “нечитаючі” регіони — це стереотип. Тут усе знову зводиться до кількості книгарень і бібліотек. Бо відсоток активних читачів у Києві чи Харкові звичайно буде більшим, аніж у маленькому райцентрі, де немає книжкових і працює одна старенька бібліотека”, — додає очільник “КнигоЛенду”.
Втім, відкриваючи книгарні у регіонах все ж варто готуватися до того, що рентабельними вони стануть щонайменше за кілька років. Сьогодні відкриття невеликого книжкового обійдеться його власнику приблизно в 2,5 млн гривень. Більшу частину з цієї суми доведеться витратити на внутрішній ремонт, ремонт фасаду, меблі, оренду.
У великих містах запуск книгарні коштуватиме значно дорожче: усе залежить від площі крамниці, її особливостей і розташування. До прикладу, новий “КнигоЛенд” поблизу станції метро “Олімпійська” в Києві, що запрацював минулої осені, обійшовся мережі до 10 млн гривень, розповідає Зарудко. Найбільша частка витрат припала на ремонт і дизайн приміщення, а також закупівлю необхідного обладнання для зони кав’ярні. За очікуваннями команди, рентабельною така книгарня може стати за два роки. Щоб окупити витрати на відкриття магазинів у невеликих містечках, знадобиться більше часу.
Ігор Зарудко каже, що підтримкою для розвитку книгарень у регіонах могла б стати програма субсидій, яку український парламент підтримав торік. Вона передбачає надання субсидій книжковим магазинам для повної або часткової сплати оренди приміщення — залежно від площі крамниці. Однак запрацює програма тільки після закінчення воєнного стану.
“Значну роль у розвитку книжкового ринку відіграє законодавча та фінансова допомога з боку держави. У Польщі, приміром, діє кілька програм для підтримки й розвитку публічних бібліотек, а для невеликих книжкових — програма “Сертифікат для малих книгарень”. Цікаво, що польські книжкові ритейлери вважають ініціативу недостатньо дієвою, тоді як українські книгарні мають покладатися виключно на себе”, — зауважує директор “КнигоЛенду”.
Невеликою підтримкою для галузі стали зимові програми від уряду, зокрема “Зимова єПідтримка” і “єКнига”, які можна було використати на придбання книг. Втім, вони майже не позначилися на доходах локальних книгарень, вважає Зарудко. “Допоки в Україні не запрацює програма субсидій, власникам маленьких незалежних книгарень буде складно не те щоб розвивати, а взагалі запустити свій бізнес. Тому зараз розвиток читання в регіонах залежить від ініціативності більших мереж”, — додає він.
Чому це важливо для України
“Ще на початку 2000-х письменники брати Капранови провели круту роботу, результатом якої став закон Капранових. Узагалі, він був про бібліотеки: що більше бібліотек в регіоні, то освіченішим є населення. Але, думаю, цей самий закон можна використати і для пояснення ролі книжкових крамниць”.
Ігор Зарудко каже, що сьогодні вони впливають не лише на розвиток освіти чи культури, а й на зміцнення національної ідентичності. Саме тому ворог продовжує цілеспрямовано завдавати удару по книгарнях, типографіях, бібліотеках чи інших установах культурного значення, додає він. Зокрема, в ніч на 1 березня під час чергового обстрілу Харкова були пошкоджені два магазини “КнигоЛенду” на вулицях 23 Серпня та Сумській. З 2022 року це вже п’ята та шоста крамниці мережі, які потрапили під удар російських військ.
Вирішальною подією, що змінила вектор розвитку українського книжкового ринку, стала повна заборона продажу російських видань. На зміну їм на полицях книгарень почали з’являтися книжки українських авторів, більшість із яких ще не видавалася до повномасштабного вторгнення. Це своєю чергою вплинуло на підвищення зацікавленості українською літературою серед читачів.
Останні три роки змінили й підхід до самих книгарень. Нині це більше ніж “магазин із книжками”. Це культурний хаб, де можна відпочити, поспілкуватися, взяти участь у цікавій події чи обговоренні. Таку функцію книжкові крамниці вже виконують у великих містах, а з часом вони зможуть повернути культурне життя і до менших містечок, вважає директор “КнигоЛенду”.
“Розвиток читання в регіонах — це виклик і можливість одночасно. З одного боку, це великий ризик, тим паче в умовах війни. Команда має добре все зважити й спланувати, щоб нова книгарня принаймні не стала збитковою. З іншого боку, це можливість розвивати як свій бізнес, так і весь книжковий сектор країни”, — зауважує очільник мережі.
Зараз “КнигоЛенд” відкриває нові магазини переважно на Заході України. Ігор Зарудко каже, що в першу чергу це пов’язано з безпековими питаннями через війну. Проте в майбутньому мережа планує заходити в маленькі містечка по всій Україні.
“Я впевнений, що книгарні, навіть у невеликих містах, можуть і стануть перспективним бізнесом. Звичайно, для цього потрібно багато чого, як-от нашої перемоги чи підтримки держави. Але почати варто з простого: відданості й любові до своєї справи, культури. І це ми вже точно маємо”.
Источник: delo.ua
