“`html
-
Ярослава Тюпка
журналіст
Фінальний етап оновлення обійшовся приблизно в 2,5 мільйони євро / Leopolis
Поки український підприємницький сектор в перші місяці повномасштабної війни масово припиняв вкладення, фінське сімейство Хартвалл – власники львівського Leopolis – вирішило відновити задум і одночасно здійснювати благодійну місію. У розмові з Delo.ua Віктор Хартвалл, представник шостого покоління сімейного бізнесу, пояснює, чому Львів став місцем тривалої перспективи та як виглядає економічна модель готелю у воєнні часи.
Вікторе, ваша родина провадить підприємницьку діяльність майже 190 років. Яким чином сталося, що сімейна історія, яка зародилася у Фінляндії, привела вас до України – і саме до Львова?
– Я – шостий представник сімейної справи Хартвалл. Історія почалася ще у 1836 році у Фінляндії, коли сім’я розвивала виготовлення мінеральної води в Гельсінкі. Згодом ми розширювалися, почали освоювати інші ринки, в тому числі за межами країни. Зрештою, шлях привів нас в Україну – спочатку в Одесу, а звідти і до Львова. Щоправда, на певному етапі ми вже займалися не мінеральною водою, а пивоварним бізнесом.
Віктор Хартвалл – фінський інвестор у шостому поколінні, який повірив у львівську готельну власність.
У 2008 році ми вирішили закінчити пивоварний напрямок. Але до того часу у родини вже виникло певне “відчуття України” – симпатія, відносини, досвід. Отже, замість того, щоб просто покинути справу, ми подумали: можливо, Україна стане початком нового етапу, але вже в іншій галузі. Львів тоді здався очевидним вибором – місто з індивідуальністю, культурою, енергією, можливістю та дуже сильним європейським духом.
Ви неодноразово заявляли, що саме “енергія міста” стала ключовим фактором. Що це означає в практичному плані – яка була точка входу?
– Мій батько та інші члени родини приїхали до Львова приблизно у 2003-2004 роках. Ми навіть жартуємо, що ніхто достеменно не пам’ятає, це був 2003 чи 2004 рік. Нас надзвичайно вразила енергетика міста.
Далі події відбувалися так, як часто відбувається в житті: одна випадковість призводила до іншої. Ми познайомилися з людьми та партнерами, з якими співпрацюємо до сьогодні. З’явилися перші розмови про потенційний проєкт – і з часом це перетворилося на те, що зараз всі знають як “Леополіс”.
Готель світового рівня – це не про оформлення. Це про систему
Чому саме готельний бізнес? Після виготовлення і розширення це здається зовсім іншою “грою”.
– Так, сфера інша. Але принципи – ті самі. Для нас дуже важливі цінності: якість, відповідальність, довготривале мислення і, найголовніше, довіра. Я вже давно кажу, що наша ціль – створити готель світового класу. Але “світовий клас” – це не тільки про елегантні кімнати чи фірмові меблі. Це про те, як збудована система: персонал, процеси, культура обслуговування, повага до гостя та внутрішня дисципліна.
Саме тому ми запрошуємо консультаційну раду – фахівців з досвідом у готельній індустрії. Але так само для нас головна – місцева управлінська команда, яка щодня управляє готелем на місці.
Інвестори часто намагаються управляти “здалеку”. Ви навпаки наголошуєте на вірі в місцеву команду. Чому?
– Це важлива філософія: ми не вважаємо, що можемо з Фінляндії краще знати, як керувати справами у Львові. Натомість, ми довіряємо місцевій команді, намагаємось підтримувати її та допомагати – так я це визначаю.
Для керування готелем обирає варіант консультативної ради
Тому що рішення в реальному часі, особливо під час кризової ситуації, приймаються на місці. Це не та ситуація, коли можливо очікувати відповіді через декілька годин або днів. Важливо, щоб у команди були і вміння, і повноваження.
На даний час у команді 85 співробітників, і приблизно 25% працюють в компанії понад 11 років. Це дуже суттєво: люди зростали разом із готелем, мають досвід і здатність підтримувати сервіс навіть у складні часи.
Реконструкція зі збереженням минулого
Leopolis часто згадують як один з найбільш “львівських” елітних готелів. Це випадковість чи стратегічний хід?
– Це стратегія, яка виникла з поваги до міста. Готель офіційно відкрили у 2007 році після значної перебудови трьох житлових споруд, які перебували в аварійному стані. Тоді було простіше і дешевше їх знести і збудувати нові. Але власники вибрали інший шлях: збереження історичної спадщини.
У кожній кімнаті – ручні фігурки левів виробництва місцевого майстра.
У відновлення фасадів та інтер’єрів вклали близько 8 млн євро. Ми відновили оригінальну цеглу, камінь, дерев’яні сходи та багато інших архітектурних елементів. Це було нелегко, але для нас важливо було не “створити нове”, а зберегти автентичне.
Вже під час війни ви завершували ще один значний етап покращення. Що саме змінилося в 2019–2022 роках?
– У 2019-2022 роках “Леополіс” пережив оновлення громадських зон і всіх 70 номерів. Фінальний етап (2021–2022) обійшовся приблизно в 2,5 мільйони євро. Оформлення розробила фінська дизайнерка Marika Aro, проєкт реалізували під контролем власників.
Бібліотека готелю Leopolis. Скандинавські елементи переплітаються з естетикою старовинного Львова.
В інтер’єрі поєднані відомі скандинавські бренди з відновленими меблями та матеріалами. Ми зберегли історичну атмосферу і одночасно дотримувалися принципів розумного використання ресурсів: не “викинути й купити нове”, а відновити, зберегти, дати речам інше життя.
Після реконструкції з’явилися нові типи проживання: Cinema rooms, камерний Courtyard Suite, Sky Loft, а також інклюзивні простори.
Війна: “питання оплати взагалі не обговорювалося”
24 лютого 2022 року. У багатьох бізнесів – перша реакція “заморозити все”. Чи були у вас міркування: припинити роботу, продати, виїхати?
– Ми навіть не розглядали варіант зупинки.Перша реакція – потрясіння. Але дуже швидко пріоритети змінилися. Ми думали лише про безпеку наших співробітників і клієнтів. Не про комерційну модель, не про прибутковість – про людей.
Якими були перші місяці?
– Після початку війни готель став безпечним місцем для сімей, які рятувалися з небезпечних регіонів. І часто питання оплати навіть не підіймалося.
Якщо у людини не було грошей – вона все одно могла залишитися. У нас проживали родини по два-три тижні в одному номері: четверо-п’ятеро людей із собаками та котами. Просто тому, що не існувало інших варіантів.
На початку повномасштабної війни готель став притулком для великої кількості переселенців.
Ситуація ускладнювалася тим, що на час вторгнення половина номерів знаходилася на стадії оновлення. З 70 номерів придатними до використання були лише 35, і їх потрібно було максимально ефективно