-
Тетяна Єрмоленко
Журналістка
Як брак персоналу впливає на цінність зведення будівель в Україні у 2026 році?
Ще до початку повномасштабної війни безліч українців зіштовхувалися з тією ж проблемою – роками очікувати здачі апартаментів після їх придбання. Придбати апартаменти в новобудові та очікувати роками на введення в експлуатацію. Сьогодні ця складність набула ще більших масштабів. Будівельні ділянки простоюють не через недостатність фінансування чи дозволів, а внаслідок нестачі людських ресурсів.
Дефіцит трудових ресурсів у будівельній сфері, котрий іноді оцінюють у межах 20–50%, залежно від регіону і типу об’єкта, перетворився на один з головних викликів для ринку нерухомості. Читайте на Delo.ua, звідки виникла ця скрута, чому вона сама по собі не зникне — і що це означає для тих, хто планує придбати житло.
- Що коїться на ділянках зараз?
- Чому так сталося: огляд основних причин
- Нестача робітників впливає на підйом тарифів?
- Як сфера шукає вихід?
- Що трапиться після завершення війни і коли настануть покращення?
Що відбувається на будівельних ділянках сьогодні?
У Києві будівельні роботи фактично тривають лише у 60% житлових комплексах, де офіційно продаються квартири. Решта – це місця, де реалізація триває, а темпи забудови або значно уповільнилися, або ж зовсім зупинилися.
За підрахунками представників сфери, нестача робочої сили на будівельних ділянках досягає 30–40%. На окремих об’єктах дефіцит перевищує половину повного штатного розкладу і про це відкрито заявляють директори будівельних організацій.
Опитування Мінекономіки лише підкріплює картину: понад половина будівельних організацій в Україні зіткнулися з нестачею кваліфікованих спеціалістів. І якщо раніше галузь жалілася на брак кадрів як на хронічну (проте стерпну) проблему, то тепер вона трансформувалася у систематичну загрозу для цілого ринку нерухомості.
Чому так сталося: огляд головних причин
Кадрова скрута в будівництві не виникла зненацька. Це накопичувалося протягом багатьох років, а повномасштабна війна лише прискорила процеси, які вже давно розвивалися. Забудовники називають деякі ключові причини, котрі вразили сферу одночасно.
Мобілізація і страх перед нею
З початку повномасштабного вторгнення частка мобілізованих чоловіків у певних фірмах доходила від 25 до 60% від усієї чоловічої частини працівників.
Але, як зауважують самі учасники ринку, не менш деструктивним виявився психологічний аспект: через острах призову багато професіоналів навмисно уникають праці у великих містах або на місцях в інших краях, навіть сусідніх. Будівельники все частіше відмовляються від вахтових графіків і шукають роботу лише поблизу дому.
Еміграція і довоєнний відтік кадрів
Перша значна хвиля кадрового голоду в галузі почалася ще у 2017 році, коли набув сили безвізовий режим з ЄС. Кваліфіковані українські будівельники масово вирушили до Польщі, Чехії, Німеччини, адже там пропонують вищу оплату та більш стабільні умови. Повномасштабна війна різко прискорила цей процес, і частина фахівців виїхала разом із родинами та не поспішає повертатися.
Внутрішня міграція
Пересування населення з прифронтових регіонів змінило географію трудової сили. Будівельники, які раніше працювали на Харківщині, Донеччині чи Запоріжжі, нині розпорошені по всій державі. Причому далеко не всі з них повернулися до власної професії.
Непопулярність професії серед молоді
Звісно, це питання не сьогоднішнього дня, але вона нікуди не поділася. Будівельні спеціальності протягом багатьох років не приваблювали нові генерації, а сьогодні ця прогалина відчувається повною мірою.
Чи впливає нестача робітників на зростання цін?
Брак робочих рук показує цілком відчутний відбиток у вартості зведення. А отже, і у вартості квадратного метра для фінального покупця. Механізм доволі простий: менше працівників — вища конкуренція за кожного з них. Відповідно, більші зарплати – вища собівартість будівництва.
Згідно з даними ринку, середня заробітна плата будівельника зросла приблизно на 30% у порівнянні з довоєнним рівнем. За інформацією Work.ua, зараз середня заробітна плата будівельника в Україні становить приблизно 39–40 тис. грн згідно з інформацією вакансій. Відповідно, у великих містах вона вища:
- Київ — понад 50 тис. грн,
- Дніпро — близько 40 тис. грн,
- Львів — близько 45 тис. грн.
Однак ці числа дуже умовні і виступають радше “середнім показником по лікарні”. До цього додаються здорожчання будівельних матеріалів, порушення логістичних зв’язків, інфляційний тиск.
За прогнозами Нацбанку, інфляція у 2026 році може становити близько 6,6%. Це безпосередньо впливає на собівартість зведення. За підрахунками девелоперів, цінність будівельно-монтажних робіт на деяких об’єктах збільшилася приблизно на 35%, зокрема через нестачу кадрів і подорожчання матеріалів.
Результат для покупців очевидний. У 2025 році найбільше збільшення цін на первинному ринку було зафіксовано
- в Одесі — плюс 16%,
- у Хмельницькому — 14%,
- у Луцьку, Житомирі та Тернополі — по 12%.
Навіть у Львові, де новобудови традиційно найдорожчі в країні, квадратний метр збільшився в ціні на 6%. В Івано-Франківську — на понад 8%. І це не межа: від початку продажу об’єкта до його завершення вартість може зрости ще на 15–25%.
Як сфера знаходить вихід?
Забудовники не очікують, поки проблема вирішиться самостійно. Ринок застосовує різні підходи і з різним ступенем успішності.
Залучення іноземних спеціалістів
Компанії з Індії, Філіппін та Узбекистану вже готові відправляти своїх робітників на українські об’єкти. Для них питання мобілізації не є актуальним і саме це робить їх привабливим варіантом для девелоперів, які не можуть дозволити собі призупиняти будівництво.
Конкуренція за персонал
Великі забудовники переглядають соціальні пакети, впроваджують додаткові заохочення, інвестують в утримання досвідчених майстрів. Девелопери відверто зізнаються, що дефіцит спонукає компанії конкурувати фінансовими умовами, соціальним забезпеченням і нетиповими засобами мотивації.
Залучення жінок
На фоні загального дефіциту кадрів спостерігається помітне зростання зацікавленості жінок до роботи на будмайданчиках, насамперед у малярстві, оздобленні приміщень. З’являються навіть жінки-кранівниці. Це не поширене явище, проте тенденція вже простежується.
Втім, систематичного вирішення проблеми наразі не існує. Як не крути, необхідна державна програма мотивації молоді до будівельних спеціальностей: від професійної орієнтації та пільгового навчання до іпотечних програм для тих, хто обирає цю галузь як основну. Доки такої програми немає, ринок вирішує проблему тактично, а не стратегічно.
Що трапиться після закінчення війни і коли будуть покращення?
Парадокс ситуації полягає в тому, що припинення бойових дій не вирішує кадрову проблему, а робить її ще гострішою. Масштаби руйнувань колосальні: за відомостями Укрінформ, більше ніж 170 тисяч житлових будинків зазнали ушкоджень або знищені, пошкоджено 19 аеропортів, близько 130 залізничних вокзалів і станцій, понад 3,4 тисячі закладів освіти. Відновлення всього цього потребує просто величезну кількість будівельників і негайно.
Проте ринок праці до такого сплеску попиту не підготовлений. Навіть якщо значна частина чоловіків повернеться з фронту, цього навряд чи буде достатньо, щоб покрити той обсяг робіт, який розгорнеться в перші роки після завершення війни. А одне нове робоче місце в будівництві традиційно створює 6–7 нових місць у суміжних галузях: від виробництва матеріалів до транспорту та оздоблення.
Це означає, що тиск на цінність будівництва нікуди не зникне, а навпаки, збільшиться. Отже, нестача кадрів стала структурною проблемою ринку, котра закладена в цінність квадратного метра вже сьогодні і закладатиметься ще більше завтра.