Фото до статті
Через пів року війни в Ірані, найвпливовіший світовий нафтовий альянс, ОПЕК+, опинився в незвичній позиції: він не здатен впливати на ринок, який колись допомагав формувати.
Бойові дії, що перекрили головний шлях експорту близькосхідної нафти та пошкодили енергетичну інфраструктуру деяких країн ОПЕК, підірвали частку групи на ринку, а разом із цим і її здатність контролювати ціни. Її заяви та політичні кроки вже майже не мають впливу на нафтові ринки.
Натомість, скорочення імпорту китайської сирої нафти стало однією з ключових тем 2026 року, сприяючи балансуванню нафтових ринків на тлі того, що аналітики називають найсерйознішою перешкодою в постачанні.
На країни ОПЕК+ припадало близько 40% глобального видобутку нафти в липні, за даними Reuters, розрахованими на основі інформації Міжнародного енергетичного агентства (МЕА).
Це менше, ніж понад 48% до нападу США та Ізраїлю на Іран наприкінці лютого, хоча приблизно чотири-п’ять відсоткових пунктів зниження були зумовлені виходом Об’єднаних Арабських Еміратів з ОПЕК у травні.
На основну групу ОПЕК+ з семи виробників, включаючи Саудівську Аравію та росію, у липні припадала лише чверть світового видобутку нафти.
Війна обмежила здатність ОПЕК+ швидко збільшувати або зменшувати постачання, фактично заблокувавши Ормузьку протоку, життєво важливий експортний шлях для ключового виробника ОПЕК — Саудівської Аравії, а також для інших членів, таких як Ірак та Кувейт.
З березня основна група ОПЕК+ оголосила про шість збільшень видобутку нафти. Однак, через блокаду Ормузької протоки, більшість цих рішень залишилися нереалізованими. Вони мали незначний вплив на ціни, за винятком липня, коли коротке перемир’я між США та Іраном породило надії на відновлення роботи стратегічного маршруту.
Порівняння з 2019 роком разюче. Тоді ОПЕК+ та президент США Дональд Трамп під час його першого терміну регулярно сперечалися щодо цін на нафту, і трейдери уважно стежили за рішеннями ОПЕК+ через їхній потенційний вплив на ринок.
У той час головним питанням було, скільки нафти ОПЕК+ вирішила видобувати. Зараз фокус змістився на те, скільки нафти фізично може бути вироблено та експортовано в умовах близькосхідного конфлікту.
Одним із найвідчутніших наслідків зростання цін цього року стало значне скорочення імпорту китайської нафти. З початку війни Китай придбав приблизно на 400 млн барелів нафти менше, ніж за аналогічний період минулого року.
Це зниження призвело до обмеження експорту палива, зменшення обсягів переробки та збільшення використання електромобілів.
Ця тенденція ще більше підкреслює зростаючу роль Китаю у стабілізації світових нафтових ринків. Раніше така функція майже повністю асоціювалася з ОПЕК+, яка виступала головним виробником, здатним коригувати обсяги видобутку.
Слабший попит на нафту з боку Китаю допоміг стримати зростання цін цього року. Водночас, його активний попит минулого року, який, можливо, становив до половини зростання світового попиту на нафту, сприяв підтримці ринку.
Нагадаємо, згідно з прогнозами Міжнародної енергетичної агенції, видобуток сирої нафти на Близькому Сході не відновиться в повному обсязі до кінця 2027 року.
Друкувати Попередня Наступна
Коментарі
Увійдіть щоб мати можливість лишати коментарі
Увійти
Важливі новини
На Харківщині росіяни вчетверте атакували непрацюючу АЗС
Ціни на LPG зберігають стабільність
Держава має допомогти бізнесу будувати підземні сховища пального — Куюн
Головні новини
