Підприємницька діяльність на тимчасово окупованих територіях: де межа між примусом та колабораціонізмом

  • Олексій Козаченко

    корреспондент відділу "АПК"

  • Єва Таранова

    Кореспондент

Сьогодні фермери на тимчасово окупованих українських територіях зазнають тиску з боку загарбників, котрі змушують їх перереєстровувати господарства за російським законодавством, тоді як після деокупації аграріям загрожують слідчі дії з боку української влади. Delo.ua розпитало юристів, як законодавчо трактується поняття “колабораціонізм”, і де проходить межа між вимушеною господарською діяльністю на тимчасово непідконтрольних територіях і допомогою ворогу.  

Український агросектор, особливо на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), з початком повномасштабного російського вторгнення переживає важкі часи. Перед фермерами постійно постають нові виклики: від ускладненого експорту агропродукції і здорожчання собівартості виробництва до юридичних проблем, таких як відсутність в українському законодавстві чіткого визначення, що таке “колабораціонізм”, а також конкретного трактування, які саме дії фермерів можуть кваліфікуватися як пособництво російським загарбникам.

Що маємо зараз? 

Юрист компанії Everlegal Нірмал Вішевник говорить, що з самого початку повномасштабної російської агресії керівництво України почало розуміти серйозність проблеми колаборантства та значної кількості українців, що в тій чи іншій формі співпрацюють із окупаційними військами чи займають посади в окупаційних адміністраціях. Тому, протягом перших тижнів війни законодавці внесли зміни до Кримінального кодексу (ККУ) та доповнили його низкою нових статей, що криміналізували подібні діяння. Однією з ключових стала стаття 111-1 ККУ (Колабораційна діяльність), що була внесена до кримінального кодексу із прийняттям  Закону № 2108-IX від 3 березня 2022 року.

Згідно з чинним законодавством, наразі під статтю 111-1 ККУ про колабораційну діяльність підпадають наступні дії громадян України:

  • Публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.
  • Добровільне зайняття громадянином України посади, не пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
  • Здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти. 
  • Передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
  • Добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, або добровільне обрання до таких органів, а також участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до проведення таких незаконних виборів та/або референдумів.
  • Організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах.
  • Добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
  • Вчинення особами, зазначеними у частинах п’ятій – сьомій цієї статті, дій або прийняття рішень, що призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.

    • Що зараз вважається співпрацею з ворогом? (Приховати)

    Вішевник зауважує, що в контексті ведення бізнесу на окупованих територіях колаборацією може вважатись лише частина 4 ст. 111-1 ККУ – провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та незаконними органами влади на окупованій території, а також передача їм матеріальних ресурсів.

    Підписуйтесь на наш Telegram канал

    Ключовим є те, що для інкримінування за даною статтею ККУ, провадження такої господарської діяльності має здійснюватися у співпраці з державою-агресором, їхніми збройними формуваннями та незаконними органами влади. Причому, така співпраця має бути умисною.  

    Він нагадує, що у разі притягнення до кримінальної відповідальності за колабораціонізм саме за ч. 4 ст. 111-1 ККУ, таким особам може загрожувати покарання у вигляді штрафу до 13 млн 420 тис. грн. (1000 НМДГ), або позбавлення волі строком від 3 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком від 10 до 15 років та з конфіскацією майна.

    За словами юриста, законодавче визначення поняття “колаборація” наразі є доволі широким, тому не зрозуміло, які саме дії будуть вважатися  співпрацею з державою-агресором, їхніми збройними формуваннями та незаконними органами влади. При цьому судова практика застосування такого покарання є малочисельною, тому поки важко спрогнозувати, яким шляхом піде правозастосування щодо господарств, які співпрацювали з загарбниками. Враховуючи вищесказане, Вішевник робить висновок, що стаття про колабораціонізм саме в частині 4 потребує доопрацювань та уточнень у її формулюванні. 

    Аналогічної думки притримується експерт громадського об’єднання “Всеукраїнська аграрна Рада” Руслан Кальницький, співбесідник Delo.ua. Він вказує, що в ККУ існує стаття 111-2 “Посібництво державі-агресору”, в якій серед іншого прописана відповідальність за передачу матеріальних ресурсів окупаційним адміністраціям або незаконним збройним формуванням, але з уточненням, що ці діяння вчиняються з метою нанесення шкоди Україні. Тобто це уточнення “з метою” як раз й означає, що суб’єкт злочину має діяти із прямим умислом, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння та бажаючи спричинити шкоду Україні. Таким чин, згідно з цією статтею, передача матеріальних цінностей ворогу з метою нанесення шкоди Україні є злочином. 

    Крім того, Кальницький також звернув увагу, що і за частиною 4 ст. 111-1 КК так само передбачено, що злочином є також передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим  формуванням. Таким чином, фактично мова йде про дублювання кримінальної відповідальності за одні й ті самі дії в двох статтях. Також за цією нормою і сам факт провадження господарської діяльності на ТОТ є самостійним складом злочину, без будь-яких інших уточнюючих ознак.

    “В якій формі має здійснюватися господарська діяльність, щоб визнаватися закінченим злочином? До прикладу, я виробляю товар, це є господарська діяльність. Для виробництва товару я закуповую комплектуючі, це теж підходить під ознаки господарської діяльності. Тобто формально сьогодні весь бізнес на ТОТ, що залишився для забезпечення принаймні мінімальних потреб населення і збереження трудових колективів, він по суті зараз знаходиться під ризиком притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 4 статті 111-1 КК”, – пояснює він.

    Експерт ВАР Кальницький підкреслює, що внести правову визначеність в це питання здатна Верховна Рада України, і завданням суспільства є в тому числі переконати народних депутатів, що потрібно уточнити законодавство стосовно співпраці з окупантами, окреслити межі дозволенної господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях, і встановити, що є злочином, а що ним не являється. Але в будь-якому випадку, остаточно кваліфікувати господарську діяльність конкретних підприємців на ТОТ як злочин може лише суд.

    Його слова підтверджує і Міністерство юстиції України. На офіційний запит від видання воно роз’яснило, що практичне застосування положень статті 111-1 КК, зокрема, винуватість обвинуваченого у здійснені кримінального порушення, форма вини та мотив вчинення порушення, підлягають доказуванню в встановленому Кримінально-процессуальним Кодексом України порядку. Разом з тим, в цьому випадку виною є виражене в формі умислу або необережності психічне ставлення особи до вчинюваної ним дії чи бездіяльності, та її наслідків.

    Де межа колаборації з росіянами для фермерів?

    Нірмал Вішевник нагадав, що плутанини в питання допустимої господарської діяльності на тимчасово окупованих територіях додає заклик президента Володимира Зеленського до аграріїв з ТОТ до проведення повноцінної посівної кампанії, який він зробив в відеозверненні в березні 2022 року. 

    “Сьогодні вранці на щоденній селекторній нараді мені поставили питання. Логічне. Зважаючи на весну. Що з посівною? Як її починати – і особливо у тих районах, які тимчасово окуповані? Моя відповідь дуже проста: на всій нашій землі, що б там не було, маємо цієї весни, як і будь-якої весни, зробити повноцінну посівну кампанію. Настільки, наскільки це можливо”, – заявив президент.

    За словами юриста Everlegal, лише заклик до фермерів не може вважатися обставиною, що виключатиме їхню кримінальну відповідальність, та може не бути врахований судом при притягненні колаборантів до відповідальності. В даному випадку, можливість притягнення до кримінальної відповідальності за колабораціонізм фермерів, що виконували такий заклик, залежатиме від конкретних обставин їхньої діяльності. А саме, чи містять конкретні діяння ознаки відповідного злочину. Вішевник уточнює, що в розумінні закону такі особи можуть бути притягнуті до відповідальності, якщо вони: 

    • Постачали свою продукцію окупаційним адміністраціям держави-агресора або їхнім збройним формуванням (як законним, так і незаконним)
    • Передавали їм будь які матеріальні ресурси (напр. сільгосппродукцію чи інше майно)
    • Оформлювали дозвільні чи будь-які інші документи в окупаційних адміністраціях

    Крім того, слідством має бути доведено, що такі дії здійснювалися умисно. А тому, сам факт здійснення посівної або іншої пов’язаної з фермерством діяльності на ТОТ не може вважатися колабораціонізмом. З іншого боку, формулювання закону наразі є доволі широкими, а судова практика малочисельною, тому поки важко спрогнозувати, яким шляхом піде правозастосування відносно підозрюваних в колаборантстві фермерів. 

    Руслан Кальницький уточнює, що нинішнє законодавство стосовно колабораціонізму взагалі прописано таким чином, що повністю легальними і безпечними є лише відносини з юридичними особами, що зареєстровані на території України, а не на тимчасово окупованих територіях. 

    Він також порекомендував українським аграріям з ТОТ не постачати нічого окупаційним військам добровільно, не укладати з ними ніяких договорів і не здійснювати будь-якої добровільної прямої співпраці з загарбниками. Також не можна сплачувати будь-які податки в бюджет РФ або так званих “ДНР/ЛНР”, а також передавати будь-що окупаційним адміністраціям. Експерт підкреслює, що це правило не завжди можливо виконати в умовах окупації, тому що часто росіяни або їх посібники приїжджають на підприємства зі зброєю і вимагають зерно під загрозою вбивством.

    Всі інші дії зараз знаходяться в “сірій” зоні з огляду на те що, немає юридичної визначеності поняття колабораціонізму. Якщо виникають випадки, коли хтось щось вимагає або змушує робити примусово, раджу максимально фіксувати ці факти. Але фіксувати таким чином, щоб це не створювало небезпеку для життя та здоров’я підприємця. Бажано фіксувати свідків цих подій і записувати їх дані, щоб після деокупації викликати їх до суду, якщо будуть претензії”.

    Руслан Кальницький експерт ВАР

    Експерт також уточнює, що ці питання необхідно якнайшвидше врегулювати народним депутатам, прийнявши зареєстровані в парламенті законопроекти №7646 “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та №7647 “Про внесення змін до ККУ щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність”. За його словами, лише серед господарств-членів ВАР на тимчасово окупованих територіях залишається 113 юросіб, десята частина всього складу організації. Найбільше учасників об’єднання залишилось на ТОТ Херсонської області – 54 господарства, а також в Луганській (30), Запорізькій (25), Донецькій і Харківській – по 2.      

    Які зміни пропонують ці законопроекти?

    Кальницький пояснив, що наразі в Раді зареєстровані подані Кабміном законопроекти №7646 і №7647, котрі уточнюють правовий режим на ТОТ щодо того, яка господарська діяльність є дозволеною на тимчасово окупованих територіях. Проект закону №7646 пропонує визнати дозволеними ряд видів господарьскої діяльності, які допускають, в тому числі, взаємодію бізнесу з окупаційними адміністраціями.

  • заходи із забезпечення прав і свобод людини і громадянина
  • виплату та доставки пенсій, грошової допомоги
  • заходи, визначені Кодексом цивільного захисту України
  • заходи, передбачені Конвенцією про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту
  • заходи, спрямовані на розв’язання гуманітарних проблем, зокрема медичного обслуговування та надання медичних послуг, соціального обслуговування та надання соціальних послуг
  • діяльність з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами
  • благодійну діяльність, гуманітарну допомогу
  • надання житлово-комунальних послуг з урахуванням особливостей та обмежень, визначених суб’єктами владних повноважень, що здійснюють регулювання господарської діяльності у зазначеній сфері
  • діяльність у галузі трубопровідного транспорту, нафтогазовій та вугільній галузі, інших видобувних галузях, на ринках електричної енергії та природного газу, у сфері енергетики, якщо при цьому електрична енергія, енергетичні ресурси та корисні копалини не транспортуються на територію держави-агресора
  • освітню діяльність, якщо при цьому не здійснюється пропаганда з метою сприяння здійсненню збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України, уникнення відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України
  • заходи, спрямовані на виконання і відбування кримінальних покарань, реалізацію законних прав та інтересів засуджених, осіб, узятих під варту
  • заходи, спрямовані на дотримання вимог ядерної та радіаційної безпеки ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, уранових об’єктів, джерел іонізуючого випромінювання, заходів радіаційного захисту, захисту критичної інфраструктури та захисних гідротехнічних споруд, обслуговування таких об’єктів
  • поховання померлих
  • охорону територій та об’єктів природно-заповідного фонду
  • діяльність банків, небанківських фінансових установ та інших осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, з урахуванням особливостей та обмежень, визначених Національним банком України
  • діяльність у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку з урахуванням особливостей та обмежень, визначених суб’єктами владних повноважень, що здійснюють регулювання господарської діяльності у відповідних сферах
  • перевезення вантажів та пасажирів
  • діяльність у сфері сільськогосподарського товаровиробництва
  • діяльність у сфері виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, зокрема у сфері торгівлі та громадського харчування.

    • Що саме планується декриміналізувати? (Приховати)

    Експерт ВАР уточнює, що очевидним є факт неможливості в нинішніх умовах здійснювати на ТОТ господарську діяльність і жодним чином не комунікувати з незаконними “адміністраціями”. Призначені росіянами “адміноргани” вимагають від підприємців ставати на їхній облік, отримувати дозволи на діяльність і всіма можливими засобами обмежують діяльність українського бізнесу за чинним законодавством України.

    Кальницький також підкреслив, що вказані законопроекти визнають дозволеними на ТОТ певні види діяльності, включаючи агровиробництво, але з збереженням основної умови: підприємець не може передавати результати такої діяльності у вигляді матеріальних ресурсів російському війську і незаконним збройним формуванням, тому що це злочин згідно зі ст. 111-2 ККУ.

    “Тобто нічого передавати збройним формуванням незаконним адміністраціям не можна. Це є злочин і ніхто його не декриміналізує. Бо інакше ми дійсно не зможемо відрізнити справжнього колаборанта від суб’єкта господарської діяльності, який вимушено залишився на тимчасово окупованих територіях”, – пояснює Кальницький.

    Експерт ВАР уточнив, що в Україні вже порушуються справи проти підозрюваних в колаборантстві сільгоспвиробників за статтею 111-2 ККУ, де є суб’єктивна складова в вигляді прямого умислу правопорушника і наявність у нього мети нанести шкоду Українській державі. Також уже існують порушення кримінальних проваджень щодо аграріїв за ч. 4 ст. 111-1 ККУ. 

    Наразі законопроекти №7646 і №7647 направлені на розгляд профільного  парламентського комітету і не пройшли навіть перше читання в Раді, хоча були зареєстровані на початку серпня минулого року. Таким чином, в умовах нинішнього законодавства аграріям на ТОТ залишається працювати в умовах правової невизначеності  з точки зору юридичних наслідків своєї діяльності і дотримуватись основних правил: не постачали свою продукцію окупантам, не передавали їм будь які матеріальні ресурси, не оформлювати дозвільну документацію в створених РФ “адмінорганах” і не сплачувати будь-які податки та збори до РФ чи невизнаних утворень. Зараз не існує остаточного покрокового роз’яснення щодо кожної дії в господарській діяльності, котрі вправі чи не вправі робити аграрії на ТОТ, і остаточно кваліфікувати як злочин дії конкретних підприємців може лише суд в встановленому порядку.

    Источник: delo.ua

    No votes yet.
    Please wait...

    Пов’язані записи

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *