-
Олександр Суворов
засновник компанії Pet Technologies
Що визначає успіх підприємця? Зазвичай ми називаємо досвід, навички, бізнес-ідею, щасливий випадок, зв’язки, працездатність. Але за 30 років у бізнесі я зрозумів: вирішальну роль відіграє оточення: воно або розширює горизонти і сприяє зростанню, або ж звужує їх і веде до застою.
Останні кілька років я цілеспрямовано займаюся своїм оточенням і бачу чіткий зв’язок між його якістю та підвищенням якості мого бізнесу і життя в цілому. А от нещодавно натрапив на формулу успіху Томаса Леонарда, одного з засновників коучингу. Вона підтвердила мої власні висновки. Згідно з формулою, наш успіх на 10% залежить від досвіду, знань та компетенцій. На 40% – від світогляду. Натомість аж 50% успіху визначає оточення.
Чому воно настільки важливе, і як його правильно формувати? Поділюся своїм досвідом.
Потреба у визнанні та правильному енергообміні
Людина — соціальна істота. Багатьом, навіть дуже забезпеченим людям, складно бути самим. Якісне оточення передбачає рівноцінний обмін. Якщо ви тільки даєте чи берете, баланс порушується, і починається деструктив. У конструктивному оточені люди розширюють горизонти одне одного, надихають, показують нові можливості, допомагають зрозуміти, що можна більше, швидше, краще.
Підприємцю важливе визнання. Але не від сім’ї чи підлеглих — це інша категорія. Найцінніше — отримати визнання від рівних собі, тих, хто проходить схожий шлях, і робить це значно краще, ніж ти.
Як формується наше оточення
Я переконаний: оточенням потрібно займатися так само як і бізнесом. В дитинстві, юності воно складається хаотично: школа, університет, робота. Але ж ми дорослішаємо, і один із бонусів по-справжньому дорослого життя — здатність робити свідомий вибір. У тому числі — обирати, кого лишити поряд, а з ким попрощатися.
Я називаю це аудитом оточення. Свого часу, в період моїх особистих великих змін, я провів таку ревізію: ретельно проаналізував, з ким спілкуюся. Виявилося, що понад половина людей у складеному мною списку були зайві. Вони не погані — просто у нас різні цілі, інтереси, горизонти. Ким заповнити місце, що звільнилося? Ось тут і настає момент свідомого вибору.
Як створити правильне оточення
Є два підходи. Найпростіший — приєднатися до вже наявних спільнот, які відповідають вашим інтересам. Це не обов’язково має бути бізнес, адже повноцінне, збалансоване життя не обмежується роботою. Наприклад, один із клубів, до яких я входжу, — міжнародний клуб HOG, що об’єднує власників мотоциклів марки Harley-Davidson.
Другий підхід — зібрати власний клуб. До нього я також вдався. І маю сказати, це було одне із найбільш вдалих рішень у моєму житті.
У 2020 році я зібрав клуб чернігівських підприємців. Він невеликий і закритий — до його складу входить восьмеро бізнесменів. Я спілкувався з кожним із них окремо, та на певному етапі зрозумів, що їх потрібно перезнайомити між собою, а краще — об’єднати в одну спільноту.
Назвали його “Клуб Е” — до війни більшість із нас спілкувалися російською. В українському варіанті — Клуб “Ї” (або клуб ї***нутих). Як я не старався, мені не вдалося замінити це нецензурне слово. Бачте, жоден синонім не передає глибинної суті, вкладеної у “Ї…” Це гримучий коктейль зухвалості, нестандартних мислення та вчинків, переконаності у правильності своїх дій та готовності йти до кінця, хай там що.
Щоб стати частиною “Клубу Ї”, треба відповідати назві. Не просто мати бізнес чи бути успішним. Потрібно створити щось, що не вписується у шаблони та змушує людей дивуватися, як взагалі таке можна було вигадати й реалізувати.
Наведу кілька прикладів для наочності (з дозволу героїв розповіді).
Троє “Ї”
Андрій Осіковський довго хотів створити крафтову пивоварню. Але не просто відкрити бізнес, а розібратися в ньому зсередини. Поїхав у Чехію, знайшов пивоварню і влаштувався простим робітником, згодом те ж саме провернув у Австрії. Різні пивоварні, різні країни, нуль понтів. На той момент він був заможною людиною, з “мерседесом” та усіма атрибутами успіху.
Коли повернувся, збудував у Чернігові пивоварню “Бірвіль” — сучасну, технологічну. Завод Андрія розбомбили на початку війни. Але він не зупинився. Тепер варить своє пиво на різних майданчиках і вже повернувся до довоєнних обсягів.
Юрій Синиця, засновник COLLAR Company, що виробляє товари для домашніх тварин та експортує продукцію в 70 країн світу, побудував у Чернігові стадіон, де зараз займаються 500 дітей. Коли стадіон футбольного клубу “Десна” розбомбили, він прийняв їх у себе. Юрій фінансує ФК “Чернігів” — команду, в якій грають виключно місцеві футболісти. Йому пропонували залучати легіонерів, переманювати гравців, робити як усі. Він відмовився. Принципово.
Костянтин Макаров — простий хлопець із Чернігова. Заснував IT-компанію SendPulse — платформу для смс-розсилок, імейлів та чат-ботів. Український продукт, який успішно конкурує з американськими гігантами на міжнародній арені.
Принцип клубу: “Не бійся бути Ї, бо навколо всі свої”.
Практична користь клубу
На наших зустрічах ми розповідаємо, як ідуть справи у кожного в бізнесі. Вісім компаній, абсолютно різні сфери, всі потужні. Коли бачиш, що відбувається в кожній із них, можна зрозуміти загальні тренди, куди рухається бізнес, що змінюється на ринку.
Мозкові штурми — окрема тема. Уявіть рівень, коли збираються вісім людей, які з нуля побудували бізнеси. Це не нарада топменеджерів у корпорації. Якщо хтось із нас зіткнувся з проблемою та не може самостійно знайти вдале рішення, він виносить питання на мозковий штурм, і ми спільно шукаємо вихід. Наприклад, один з учасників розповів про перманентні проблеми в одному з відділів компанії. В процесі обговорення ми дійшли спільного висновку, що всіх співробітників цього відділу просто потрібно звільнити та набрати нових людей. Спочатку нашому одноклубцю таке рішення здалося аж занадто радикальним. Втім після кількох питань і відповідей виявилося, що значення цього відділу не настільки критичне для роботи всієї компанії, як здавалося власникові. Час показав, що рішення замінити людей було дуже правильним.
Дружити — це дієслово
Окрім Клубу “Ї”, я входжу до ряду інших спільнот. Але скрізь незмінно працює два важливих правила. Перше — активність. Від того, що ви номінально є членом клубу, користі мало. Потрібно реально брати участь у зустрічах, бути ініціативним, тобто вкладати енергію. Це потребує часу і сил. Тому, як на мене, краще входити до двох-трьох спільнот, але якісно, ніж до десяти — для галочки.
Друге правило: хочеш бути частиною спільноти — відповідай її рівню. До прикладу, у клубу HOG, який існує понад 40 років, є чіткі правила, традиції, культура. Головне тут — дорога і люди. Можеш мати автопарк, гроші, статус, але якщо будеш хизуватися всім цим, швидко відчуєш себе зайвим. Аналогічно, ти помилився клубом, якщо не готовий їхати в сідлі день під дощем чи палючим сонцем.
Розділяти інтереси та щиро цікавитися темою, яка об’єднала людей в спільноту — найважливіша умова ефективної взаємодії в клубі. Я зрозумів це, коли спробував вступити до клубу знавців вина. Люди цікаві, тема красива. Та щоб розібратися в ній і мати змогу хоча б достойно підтримати розмову, потрібно провести роки у дегустаційних турах по виноробнях Франції чи Італії. Не моя історія.
І наостанок: або ми свідомо впливаємо на своє оточення, або хаотично сформоване, воно впливає на нас. А це 50% нашого успіху (чи поразки) — є, над чим подумати.
Источник: delo.ua
