Латвійський інвестор ВІліс Дамбінс, один з європейських акціонерів українських готелів Premier Palace Hotel Kyiv, “Дністер”, «Либідь», «Славутич», Premier Hotel Odesa. Під час війни він приїжджає до України, допомагаючи адаптації бізнес-процесів своїх готелів та підтримуючи гуманітарні проекти.
Delo.ua поговорило з паном Вілісом про те, що відбувається зараз із готельним бізнесом в Україні та яким може бути його майбутнє.
Війна позбавила нас можливості заробляти, просимо Вашої підтримки.
Підтримати delo.ua
Вілісе, як почувається український готельний бізнес під час війни?
Насамперед скажу, що зараз неймовірно складні часи для України та українців. І насамперед важливо підтримувати країну, її людей, щоб досягти перемоги над російським агресором.
Ми всі – акціонери, менеджмент, співробітники готелів з 24 лютого робимо для цього все, що в наших силах та можливостях. Насамперед, це великий обсяг гуманітарної допомоги від наших готелів для ЗСУ, тероборони, Національної гвардії України, рятувальників ДСНС, гуманітарних організацій, біженців.
Підписуйтеся на наш YouTube канал
Повертаючись до вашого питання скажу наступне: звісно, готельному бізнесу в Україні зараз дуже складно. У 2020 році, під час пандемії коронавірусу, мені як акціонеру здавалося, що гірше вже бути не може, але війна показала, що це не так.
Якщо готель заселений менше, ніж на певний відсоток, він перестає окупати себе. У такому разі акціонери змушені знаходити ресурси, щоб підтримати його існування. Ймовірно, саме це зумовило те, що наші прямі конкуренти – готелі п’ятизіркового рівня – Hilton, InterContinental, Hyatt у перші дні війни вирішили закритися.
Ми ж не закрили жодного з наших готелів, хоча і зіткнулися зі значними труднощами. Ми працювали для тих клієнтів, які станом на 24 лютого мешкали в готелі. А також для тих, хто за характером своєї діяльністі мав перебувати у Києві – у “Прем’єр Паласі” зупинилося багато журналістів з усього світу, представників міжнародних структур, для яких передбачено правилами перебування у п’ятизірковому готелі.
Також у готелі ми поселили членів сімей своїх співробітників, серед них були мешканці Ірпеня та Бучі. Ми прийняли всіх, хто потребував безпечного місця перебування. Деякі родини живуть у готелі й досі.
З адміністрацією нашого львівського готелю “Дністер” ми оперативно відреагували на ситуацію, організували нічліг та харчування для людей, котрі тимчасово виїжджали через Львів до Європи, рятуючи своїх дітей від війни. Ми продовжуємо робити це, намагаючись створювати якомога найбільш комфортабельні умови для цих людей.
Звичайно, кількість гостей у перші місяці війни не можна було порівняти з нашим щоденним завантаженням у мирний час. Проте з огляду на реалії ми відчували себе досить впевнено і сподівалися на краще.
Як ви дізналися про те, що в Україні розпочалася війна?
Я часто бував в Україні до війни, приїжджаю і зараз, незважаючи на значні ризики через бомбардування та складну дорогу до Києва з Європи. Так ось, 24 лютого я був тут, у Києві – ми з директором “Прем’єр Паласу” мали обговорювати стратегію розвитку готелю, складати плани. Але рано-вранці я прокинувся від перших бомбардувань. Спустився вниз. Лобі було переповнене схвильованими людьми, і я міг спостерігати, як реагує на ситуацію, що виникла, і координує роботу в цій складній, абсолютно безпрецедентній обстановці генеральний директор Олександр Буй.
Я також вдячний керівникам інших наших готелів, які сміливо та впевнено керували ситуацією у перші, найскладніші дні, і продовжують це робити зараз.
Іноді саме критична ситуація демонструє, наскільки гарні насправді люди, котрі повсякденно професійно виконують свої обов’язки. Це стосується наших команд готелів.
Ви знаходилися в Україні 24 лютого, хоча на той момент вже було достатньо тривожної інформації і напружене очікування зростало з кожним днем.
Тривожне очікування було. Однак мало хто міг припустити, що все буде так, як сталося.
Хоча було зрозуміло, що після визнання двох “квазі-республік” росія зробить наступний крок, але здавалося, що це обмежиться локальними подіями на сході України. Зокрема, я приїхав тому, що потенційний конфлікт ставав дедалі ймовірнішим, і ми мали обговорити можливі варіанти розвитку подій, сценарії реагування на них.
Я взагалі прихильник того, щоб будь-які плани щодо розвитку готелів починати з того, щоб уважно вислухати їхнє керівництво. Я більше володію глобальною ситуацією, але на місці завжди краще орієнтується безпосередній керівник готелю.
Якими були перші рішення у цій кризовій ситуації?
Перше та головне – питання безпеки. Безпека наших клієнтів та співробітників безумовно вийшли на перший план. Люди повинні почуватися в готелі максимально захищеними: від фізичного захисту до бомбосховищ, обладнаних у готелях.
Було переглянуто практично весь список послуг. Рум-сервіс прибирали, оптимізували меню, сніданки залишили, але, наприклад, у “Прем’єр Паласі” перемістили їх у більш безпечне місце.
І звичайно, серед першочергових завдань – у нас був план: чим ми прямо зараз можемо допомогти армії та країні в цій складній ситуації. Бо кожен з нас зараз повинен не лише добре виконувати свою роботу, а й допомагати країні.
Ваші готелі надають відчутну допомогу нашим військовим та цивільним. Це стихійний процес чи маєте певну концепцію підтримки?
З перших днів все відбувалося дуже оперативно, у тому числі допомога нашим співробітникам, які йшли до ЗСУ та тероборони. Ця допомога була збільшена не лише для однієї людини, а й для всього підрозділу. Ми забезпечували їх всім: від одягу до тепловізорів.
Весь час, починаючи з лютого, наші готелі активно взаємодіють із українськими та міжнародними гуманітарними організаціями, органами влади, волонтерськими ініціативами та місцевими громадами.
У Львові готель “Дністер” співпрацює із благодійним фондом «З янголом за плечем», який розташувався в одному з наших приміщень. Один із напрямів гуманітарної допомоги київського «Прем’єр Паласу» – підтримка «Охматдиту» та Центру дитячої кардіології, які є нашими давніми партнерами та колегами.
З початку війни понад 40,3 млн. гривень від наших готелів направлено на гуманітарні потреби та підтримку Збройних сил України, Нацгвардії, тероборони, Національної поліції України, рятувальників із ДСНС України. З них 28,5 млн. гривень спрямовано ЗСУ та Силам територіальної оборони. Це різна допомога – від закупівлі обмундирування до забезпечення господарських та гуманітарних потреб військових. 5,8 млн. гривень спрямовано на забезпечення проживання та харчування тимчасово переміщених осіб, співробітників та їхніх родин. Ще 6 млн. гривень виділено на підтримку медичних закладів.
Україні та українцям допомагаю також я особисто. Разом із друзями та колегами з Європи я організовую передачу в Україну машин швидкої допомоги та різних гуманітарних вантажів. Це дало мені можливість познайомитися та близько спілкуватися з неймовірними людьми, які захищають Україну з приголомшливою мужністю. Я ставлюся до них з великою повагою та захопленням.
Яким є ваш горизонт планування сьогодні?
Зараз це один місяць. Так диктують обставини та раціональний розрахунок. У нинішніх умовах – досить ефективний підхід. Занадто багато існує невідомих факторів, щоб мати змогу планувати довгостроково. Звичайно, ми думаємо про завтрашній день, але точно не заглядаємо, наприклад, на наступний рік.
Один із важливих сегментів прибутковості готельного бізнесу – організація конференцій та супутні послуги. Очевидно, що наразі про планування подібних заходів не йдеться. Проте у Львові у готелі “Дністер” ми закінчуємо ремонт зали на 400 місць, і дуже сподіваємося, що незабаром він буде затребуваним.
Якщо говорити про “Прем’єр Палас”, то зараз він продовжує приймати наших постійних та нових клієнтів, які перебувають у Києві у особистих справах та з питань бізнесу. Але очевидно, що їхня кількість значно зменшилася за ці місяці. Наразі для нас ситуація дуже непроста, як і для інших п’ятизіркових готелів Києва.
Ви не плануєте закрити один із готелів?
У нашому бізнесі є велика соціальна складова – співробітники, члени їхніх сімей. Тому поки будемо працювати “в нуль” або «в мінус», який ми можемо якийсь час покривати, то робитимемо максимум для того, щоб продовжувати працювати.
З початком війни активізувалися претензії на адресу акціонерів – нібито серед них є громадяни Росії, наприклад, Наталія Селіванова. То хто ж вона така?
Нагадаю, що власником українських готелів Premier Palace Hotel, “Либідь”, «Дністер», Premier Hotel Odesa, «Славутич» є група компаній FINANCIERE та її акціонери – я, Віліс Дамбінс, та Наталія Селіванова. Як акціонери українських готелів ми офіційно заявляємо, що наш бізнес повністю відповідає законодавству України та є прозорим та легітимним.
Наталія Селіванова 25 років живе у Франції, має французьке громадянство та є податковим резидентом цієї держави. У Франції вона закінчила вищий навчальний заклад, народила дітей, там володіє нерухомістю. Тобто всі її життєво важливі центри стовідсотково перебувають у Франції. Крім походження її ніщо не пов’язує з росією.
Я також громадянин країни, що входить до Євросоюзу. Народився у Латвії, живу у Латвії, працюю в країнах Європи та в Україні.
З першої хвилини війни наша чітка позиція, яку ми публічно озвучили, – максимальна підтримка України та однозначне засудження військової агресії росії проти України, розпочатої ще 2014 року з порушенням усіх існуючих принципів міжнародного права та цінностей демократичного світу. Це безпрецедентний жорстокий злочин, якому немає і не може бути жодного виправдання.
Що далі? Як буде розвиватись готельний бізнес в Україні після нашої перемоги?
Я впевнений, що завдяки гуманітарному аналогу плану Маршалла (може бути, він називатиметься планом Зеленського чи якось інакше), після закінчення війни тут буде небувалий підйом ділової активності. Безліч людей приїжджатиме сюди вивчати, відновлювати, будувати, консультувати. Це стане часом розквіту готелів. Принаймні я дуже хочу вірити і вірю в це. А зараз треба втриматися всіма силами та дочекатися цього щасливого дня, коли можна буде повернутися до нормального життя.
Під час війни система управління готелем перебудувалася зі строго ієрархічної в більш гнучку. З огляду на цей досвід, якою має бути система управління готелем після повернення до мирного життя?
Так, з урахуванням цього досвіду система управління змінюватиметься. Ми будемо спрощувати бюрократичні процедури, вітатимемо гнучкі горизонтальні зв’язки. Все, що відповідає принципам п’ятизіркового готелю та створює комфорт для гостей.
Вілісе, що буде потім, після перемоги України? Яким є ваш план?
Буде свято. Велике свято для всіх українців. І у наших готелях – для всього персоналу. Це перший пункт плану.
Ви зараз, як і всі ми, не загадуєте далеко, але що ж буде після цього першого пункту?
Після цього настане час для швидкої адаптації до ситуації та оцінки – що вимагатиме ринок від готельного бізнесу. Ми маємо бути готові запропонувати клієнтам сервіс, який вони потребуватимуть у нових обставинах. Будуть гуманітарні місії, структури, які підтримують Україну. Можливо відновиться внутрішній туризм. Але поки що планувати неможливо.
Кого б хотіли побачити у ваших готелях після війни? Може ви думаєте про візит когось з особливих гостей, світових знаменитостей?
Хочу, щоб разом зі мною до Києва та інших міст приїхала моя дружина та діти. Що стосується гостей – ким би вони не були, всі рівні та однаково дорогі для нас гості.
Источник: delo.ua
