-
Олексій Козаченко
корреспондент відділу "АПК"
Українське бджолярство за час повномасштабної російської агресії зіткнулося з великою кількістю проблем, таких як скорочення виробництва, подорожчання і ускладнення логістики, або виїзд спеціалістів за кордон. Але, водночас, з’явились і нові можливості – наприклад, зняття квот на ввезення меду до ЕС.
Delo.ua зʼясовувало, що відбувається в цій галузі, і чи зможе мед ще більше закріпитись серед українських статей експорту?
В квітні 2022 року Єврокомісія вирішила на рік прибрати усі мита і квоти на український експорт, а також зупинити дію антидемпінгових тарифів – засобів, які держави застосовують для розвитку власних виробників через митні обмеження для імпортерів. До цього українські товари, переважно оброблена сільськогосподарська продукція постачалась на європейський ринок за квотами, тоді як найпростішу агросировину можна було експортувати без обмежень.
Оскільки перероблена харчова продукція загалом має вищу в порівнянні з сільгоспсировиною маржинальність, український бізнес дуже швидко “вибирав” експортні квоти для ЕС. Так, в 2020 році українські компанії за 10 днів повністю використали річну тарифну квоту на мед в обсязі 6 тис. тонн.
За даними співрозмовника видання Дмитра Крошки, голови Української асоціації аграрного експорту (УААЕ), обнуління Євросоюзом квот і мит для товарів з воюючої України дало їй змогу уникнути значного просідання поставок. В 2022 році експорт меду в усі країни склав 48 тис. тонн (-16% до 2021 року) на сумму $137 млн (-5%).
Підписуйтеся на наш YouTube канал
За підсумками минулого року Україна втрималась в світовій трійці експортерів меду, поступившись Китаю (156 тис. тонн) і Аргентині (67 тис. тонн). Іншими найбільшими глобальними виробниками стали Бразилія, Бельгія, Німеччина, В’єтнам, Іспанія, Мексика і Туреччина. При цьому світовий ринок меду за останні роки повільно зростає, хоча в 2022 році загальна вартість експортованого меду залишилася на рівні 2021 року – трохи більше $2,6 млрд.
Найбільші глобальні експортери меду, 2021-2022. Джерело: Українська асоціація аграрного експорту
Експерт підкреслює, що за першу третину 2023 року Україна продала за кордон майже 16 тис. тонн меду вартістю $41 млн, переважно до європейських країн – Німеччини, Польщі і Бельгії. Ця експортна динамика продовжує залишатись позитивною, хоча загальне виробництво меду в Україні має тенденцію до скорочення через вплив війни і тимчасової окупації частини території країни.
Однак, 15 квітня 2023 року уряд Польщі ухвалив рішення заборонити імпорт та транзит сільгосппродукції з території України, включно з медом. Ця постанова мала діяти до 30 червня, але вже 18 квітня транзит агропродукції був розблокований, хоча імпорт залишився забороненим.
Співрозмовники видання Дмитро Крошка і бджоляр та власниця мережі інтернет-магазинів ТМ “Знатний Мед” Руслана Плис підкреслюють, що поки складно прогнозувати, як ситуація з експортом в ЄС буде розвиватись у майбутньому.
Європейська експортна політика
За словами голови УААЕ, через відміну митних обмежень українські бджолярі почали реально конкурувати з європейськими колегами, які не звикли до співіснування на одному ринку з настільки потужним виробником і постачальником. Тому саме для захисту свого ринку і виробників від надмірного імпорту Євросоюз раніше вводив обмеження в вигляді квот, і тепер так само буде використовувати інші доступні загороджувальні механізми.
Він нагадав, що заборона експорту української агропродукції урядами п’яти східноєвропейських країн в травні 2023 року згодом перетворилася у директиву ЄС, яка тимчасово забороняє імпорт з України обмеженої кількості товарів – пшениці, кукурудзи, ріпаку та насіння соняшнику. Тут важливо, що дискусія серед європейських чиновників стосувалась дуже широкого переліку української продукції АПК – крім агросировини це також фрукти, мед, молочна і м’ясна продукція тощо. Зараз ЄС не забороняє експорт меду з України, але це зовсім не означає, що дане питання в майбутньому не буде розглядатись керівництвом блоку.
В свою чергу, Руслана Плис прогнозує, що введені Польщею обмеження негативно вплинуть на експорт меду з України, тим більше, що саме Польща на Німеччина були основними покупцями українського меду. Зменшення кількості експортних партій з України може призвести до здорожчання цього продукту, чим скористається Китай, який через зможе через торгові суперечки країн європейського континента наростити свою долю на ринку.
За її словами, загалом експортувати мед після відміни квот не стало набагато легше. Країни ЄС за час повномасштабної війни в Україні наростили імпорт з Китаю, Аргентини і Туреччини, тоді як імпорт з України скоротився. Водночас, позитивним є принаймні той факт, що навіть в умовах війни країна продовжує експорт меду, незважаючи на всі складності його виробництва.
Водночас, експерти відзначають і позитивні фактори, пов’язані з міжнародною торгівлею медом:
- Дмитро Крошка уточнює, що Україна фактично отримала можливість конкурентного експорту меду до ЄС, якщо порівнювати з довоєнним режимом квотованих поставок. Це дозволить українській медовій галузі охопити більшу аудиторію покупців по всій території Євросоюзу, підвищити пізнаваність своїх брендів, та збільшити валютну виручку;
- Незалежно від подальшої європейської торгової політики стосовно України, у нас є гарні шанси експортувати цьогорічний збір. Так як мед збирається влітку, в цьому сезоні українські експортери мають встигнути наростити поставки до ЄС меду врожаю 2023 року, поки союз не ввів нові обмеження;
- Споживання в Європі росте, так як в ЄС через війну в Україні прибули мільйони українців, не враховуючи мігрантів з інших країн. Через це найбільший для українського експортера ринок збуту меду продовжуватиме рости, що дає галузі довгострокову перспективу;
- Руслана Плис додає, що українські експортери продовжують шукати нові шляхи і схеми для постачання меду, тому можна допускати появу в майбутньому оптимізованих та більш вигідних ланцюжків поставок.
Бджолярам все ж не варто заздрити
Голова УААЕ наголошує – хоча в Україні виробляється досить багато відносно дешевого меду, бджолярі не можуть ним демпінгувати на ринку ЄС, тому що за час війни собівартість цього продукту суттєво зросла. Через це українські експортери конкурують з місцевими виробниками на ринку Євросоюзу, а не “завалюють” його своєю продукцією.
Умовно, з Польщі доставити машину меду до Бельгії коштуватиме €3 тис., а з України – €5-7 тис., і саме цю різницю в цінах логістики виробники “вкладуть” в кінцеву вартість продукту. Відповідно, якщо ми торгуємо медом з ЄС, ми по багатьом параметрам конкуруємо з місцевими виробниками, але з нашої сторони немає демпінгу по ціні і об’ємам продукту”.
Дмитро Крошка голова Української асоціації аграрного експорту
Крім того, для українських експортерів меду цей рік буде безумовно важким через війну, складну та дорогу логістику, постійні відключення світла, проблеми з доступністю палива для техніки тощо.
Експерт пояснює, що на зовнішню торгівлю медом на сьогодні не варто дивитись як на джерело надприбутків, а експортери меду сьогодні “в меду не купаються”. Фактично, відміна квот зі сторони ЄС і додаткове спрощення бізнесу принесло бджолярам певні доходи, якими вони “перекривають” зниження маржинальності свого бізнесу.
Є тренд на зайняття українцями ніш з доданою вартістю
Дмитро Крошка уточнив, що українські бджолярі завдяки виходу на ринки ЕС отримують можливість додаткового розвитку. Наприклад, непоганим варіантом є конвертувати додаткові доходи в пізнаваність свого бренду в Європі, що дає компанії можливість масштабувати чи трансформувати як свій експортний бізнес, так і продажі в Україні.
Основний обсяг українського меду експортується в оптовій упаковці, а саме наливом в бочках. Європейські компанії фасують таку продукцію в тару, постачають до торгових мереж і споживачів, тим самим отримуючи значну додану вартість. Через це українські виробники меду вже зараз думають над тим, як надавати більше сервісних послуг, що дасть українському бізнесу наростити вплив на європейських пасічників, переробників і ритейлерів. Розвиток переробки і маркетингу зможе перевести український мед з аграрної ніші в повноцінну промислову галузь.
Експерт пояснює, що європейські компанії часто використовують український мед для приготування сумішей з місцевими сортами, які потім перепродаються в інші країни світу. Наприклад, невелика Бельгія є одним із найбільших ринків споживання меду. Місцеві компанії купують мед з усього світу в бочках, створюють з них певні мікси, фасують в упаковку для кінцевого споживача, після чого реалізують на глобальному ринку, отримуючи додану вартість без значного власного виробництва.
“Це як історія з білоруськими креветками. Переробник купує бочку соняшникового меду з України, змішує з німецьким чи польським, і називає його, наприклад, “мед весняний”. Це нормальна практика з урахуванням всіх євростандартів, тому що по суті це є переробкою харчового продукту, так як він може змішуватись під нагріванням або з доданням певних інгредієнтів, це повноцінний техпроцес”, – уточнює голова УААЄ.
Тому завдяки допуску українських компаній на ринок ЕС шляхом відміни квот, українські виробники отримали вікно можливостей почати експортувати мед не тільки в бочках. І якщо сьогодні вони розширять збут цієї продукції, завтра хтось з них, можливо, почне переговори безпосередньо з європейськими торговими мережами, які можуть виділити місце на полицях саме для українського меду.
Однак, кожна європейська мережа має власні правила по кожному товарному найменуванню, за якими мед має бути розфасований в певну баночку з етикеткою, яка відповідає оговореним стандартам. Через це для отримання місця на європейській полиці і отримання доданої вартості, український бізнес все одно матиме освоїти повний процес переробки за всіма європейськими стандартами.
Чи залежить Україна від імпорту устаткування та маточного поголів’я бджіл
Руслана Плис уточнила, що більшість сировини, устаткування і біологічних ресурсів для бджільництва український бізнес може отримати із традиційних регіонів їх розведення – наприклад, Закарпаття. Дефіциту бджолопакетів, джмелів або обладнання в країні немає, їх виробляють на підконтрольних Україні територіях. Однак, є факт подорожчання пакетів через збільшення витрат на утримання бджіл і ускладнення їх транспортування.
До війни на ринку було представлене як імпортне, так і вітчизняне обладнання (медогонки, вулики, різноманітні лінії з розпечатки сот, інструменти, тощо). Якщо немає імпортного, то зараз просто більше купують вітчизняне, в тому числі через більш доступні ціни. Якщо нагальної потреби немає, то інвентар і обладнання взагалі не оновлюють, відкладаючи це питання на потім”.
Руслана Плис власниця мережі ТМ "Знатний Мед"
За її словами, дефіциту немає навіть на бджолярські біопрепарати, які до війни зазвичай завозились з РФ. На ринку є альтернатива від інших виробників – з Словаччини або України.
Дмитро Крошка зазначає, що за час війни в українському бджолярстві дуже виросла залежність від компонентів, необхідних для виробництва. Додались додаткові ризики – інфляція, курсова різниця, здорожчання логістики, неможливість застрахувати медовий бізнес – все це “потягнуло” і собівартість виробництва.
Крім того, подорожчала і сировина для виробництва тари для розфасовки меду – скло, картон, папір, фарба. Доступність деяких товарів знизилась через знищення російськими загарбниками українських промислових підприємств, наприклад, Рубіжанський картонно-тарний комбінат в Луганській області або скляна фабрика біля Києва, котра не працює вже майже півтора року. Також в країні існує дефіцит пакувальних матеріалів, які вироблялись переважно на окупованих нині територіях, що також ускладнює роботу для бізнесу, в числі яких і виробники меду.
Які шанси у великого бізнесу монополізувати бджолярство?
Ще до війни в Україні набирала обороти тенденція, коли крупні агрохолдинги масово встановлювали пасіки на полях соняшнику, тим самим підвищуючи маржинальність агробізнесу. На той час в країні очікувався старт виробництва в промислових масштабах, оскільки для великий бізнес з розвинутими міжнародними зв’язками міг би легко налагодити експорт меду і зайняти більшу частину медового ринку України.
Однак, за словами Руслани Плис, теоретично такий варіант можливий, але на практиці малоймовірний – бджільництво і рослинництво є занадто різними сферами діяльності.
“Недостатньо просто закупити вулики і бджолосімї, і поставити їх біля поля на медозбір. Потрібен постійний догляд, потрібна і виробнича стратегія. В Україні не вистачає досвічених пасічників, тим більше, які б погодились довгостроково працювати на великі агрохолдинги”, – уточнює експерт.
Вона додає, що на сьогодні в країні існує нестача кваліфікованих бджолярів – частина захищає Україну на фронті, частина виїхала, інші займаються власними пасіками. Через це проблема фахового і добросовісного персоналу є основним питанням в галузі, і найпершим, з чим стикається великий бізнес, котрий задумується над створенням великих пасік.
Також у сторонніх компаній часто відсутнє розуміння численних ризиків бджільництва – від погоди до темпів розвитку бджолосімей. Тому більшість бажаючих зайти в це виробництво чекає розчарування у результатах, констатує власниця мережі “Знатний Мед”.
Источник: delo.ua
