У своїй колонці для PSM Олександр Карпов, керівник Асоціації ЄМА та засновник Open API Group, розглядає десятирічний досвід встановлення лімітів на інтерчейндж у ЄС і те, які європейські результати це означає для України.
Фото: chatgpt.com
Європейський регламент щодо інтерчейнджу діє з 2015 року. У 2025-му власний аудитор ЄС не зміг підтвердити, що він досяг обіцяних результатів.
Законопроєкт, розроблений Мінекономіки, імплементує в українське законодавство граничні ставки міжбанківських комісій з Регламенту (ЄС) 2015/751 — 0,2% для дебетових карток і 0,3% для кредитних. Модель, на яку спирається документ, функціонує в ЄС уже десять років. Цього достатньо, щоб перейти від обговорення очікувань до аналізу результатів.
Результати задокументовані — і не лише галузевими асоціаціями, а й інституціями самого ЄС: Європейською Рахунковою палатою у Спеціальній звіті 01/2025 та дослідженням, проведеним у 2024 році на замовлення Генерального директорату з конкуренції Єврокомісії.
Обидва документи варто вивчити перед тим, як імплементувати норму в український закон. Не тому, що вони «проти реформи» — це не їхня мета. А тому, що вони описують, чого досягло регулювання, чого воно не досягло і що взагалі не вимірювалося.
Що регулює Регламент — і що залишається поза ним
Перш за все, необхідно зафіксувати структуру, без якої подальші цифри будуть незрозумілими.
Торговець сплачує банку-еквайру єдину суму за приймання картки — MDR (merchant discount rate, плата за еквайринг). Ця сума складається з трьох частин:
- інтерчейндж — надходить до банку, який випустив картку покупця;
- scheme fee — надходить до платіжної системи за використання її мережі;
- маржа еквайра — залишається у банку, що обслуговує торговця.
Регламент 2015 року обмежив лише одну з цих трьох частин. Дві інші він не регулює — і не планував регулювати. Дотепер жодна юрисдикція у світі не встановила граничних ставок для scheme fees чи маржі еквайра.
Окрім MDR, існує ще один рівень витрат, який ніде не регулюється: оренда терміналів, платіжні шлюзи, PCI DSS, обробка спірних транзакцій, абонентська плата за пакети послуг. Для малого торговця цей рівень часто є більш значущим, ніж відсоток від транзакції.
Звідси випливає проста, але часто ігнорована в дискусіях теза: зниження інтерчейнджу та зниження вартості приймання платежів — це не одне й те саме твердження. Перше відбувається автоматично. Друге — лише за умови, що інші компоненти залишаться незмінними.
Що встановив аудитор ЄС
Європейська Рахункова палата є незалежним аудиторським органом Союзу; її звіти готуються окремо від Комісії та Парламенту, тому становлять найбільш зважену зовнішню оцінку європейського регулювання. Спеціальний звіт 01/2025 «Digital payments in the EU» є першим детальним аудитом того, як Регламент спрацював за десять років.
Основний висновок аудитори сформулювали стримано: наявні дослідження не дозволяють достатньою мірою продемонструвати позитивні ефекти від обмеження міжбанківської комісії.
Далі — конкретика, яка стосується не стільки результатів, скільки якості доказової бази.
Звіт Європейської Комісії про застосування Регламенту, опублікований у червні 2020 року, базувався на даних за перші два роки дії граничних ставок — з грудня 2015 року, коли вони набули чинності. Аудитори прямо називають цей період занадто коротким для формування комплексних висновків про ефективність. Два роки — це період, протягом якого ринок ще не встиг адаптуватися до нових правил.
Опитування торговців не охоплювало малий бізнес. Рівень граничних ставок був підтверджений без проведення тесту нейтральності для МСБ. Тобто ставка, оптимальна для великої мережі, була поширена на кав’ярню без перевірки, чи дійсно вона була доступною для кав’ярні.
Нове дослідження, замовлене Єврокомісією у 2024 році, також має обмеження. Йдеться про огляд ринку карткових платежів, виконаний на запит Генерального директорату з конкуренції, — саме він мав надати відповіді щодо ефективності Регламенту. Аудитори зазначають: через низьку участь учасників ринку в опитуванні, дослідження надало лише обмежені дані і не дозволяє встановити, чи є чинний рівень граничних ставок оптимальним.
Побічні ефекти цінового втручання не аналізувалися. Аудитори окремо попереджають: неналежно розроблені цінові втручання можуть спотворити ринок і зрештою зашкодити як споживачам, так і торговцям. Аналізу таких ефектів Комісія не проводила.
Немає критеріїв і немає перегляду. Базові акти щодо цифрових платежів не визначають, за яких обставин цінове втручання є виправданим і як довго воно має тривати. Правового обов’язку періодично переглядати граничні ставки також не існує.
Останні два пункти є найважливішими. Йдеться не про те, що ставка «неправильна», а про те, що її встановили без критеріїв обґрунтованості та без механізму перевірки. Це саме ті два елементи, яких бракує і українському проєкту.
Що показало дослідження для Єврокомісії (2024 рік)
Те саме дослідження надає головну кількісну картину — і її варто пояснювати ретельно, оскільки цифру часто цитують неправильно.
Дослідники проаналізували не всю плату торговця, а ту її частину, яка залишається банку-еквайру після розрахунків з банком-емітентом та платіжною системою. За чотири роки після повного запровадження граничних ставок — з 2018 по 2022 рік — ця частина в дванадцяти країнах ЄС зросла з 0,27% до 0,44%.
Ключовий момент: це не показник того, скільки платить торговець. Це показник того, як частки всередині MDR перерозподілилися після того, як одну з них (інтерчейндж) обмежили законом. Загальна сума при цьому не зменшилася.
Обмеження дослідження також слід зазначити: дванадцять країн, а не двадцять сім, і лише дебетові картки. Щодо кредитних операцій, автори фіксують зниження плати торговця, хоча точної цифри не наводять.
Але навіть з цими застереженнями напрямок однозначний. Регулювання обмежило один компонент із трьох — і структура MDR перебудувалася навколо цього обмеження. Це не чиясь недобросовісність, а передбачуваний наслідок часткового цінового регулювання: тиск на одну складову переноситься на суміжні, яких регулювання не торкається.
Куди пішла економія
Тут потрібна максимальна точність, оскільки саме на цьому етапі дискусія часто переходить у звинувачувальний тон.
Факт перший: scheme fees зросли. За спільною оцінкою EuroCommerce та дванадцяти галузевих асоціацій (червень 2025), кумулятивне зростання за 2018–2022 роки становило 33,9%. За статистикою Європейського центрального банку, доходи карткових систем у єврозоні за той самий період зросли більш ніж на €7 млрд.
Факт другий, який у публічній дискусії зазвичай опускають: цей період збігся з масштабним технологічним оновленням індустрії. Безконтактні платежі скоротили час операції на касі в кілька разів, токенізація знизила рівень шахрайства в онлайні, 3D-Secure 2.0 підвищив частку успішно завершених оплат, мобільні гаманці розширили коло покупців. Усе це вимагало інвестицій, і переважна частина зростання scheme fees — це вартість реальних покращень, від яких торговець отримує цілком вимірювану вигоду:
- швидкість кожної операції зросла,
- стало менше спірних транзакцій,
- зменшилася кількість покинутих кошиків.
Факт третій: обсяги також зросли. За десять років обсяг карткових операцій у ЄС збільшився більш ніж удвічі, електронна комерція — утричі, транскордонні операції — учетверо. Плюс нові вимоги — SCA, DORA, GDPR.
Тому коректне формулювання звучить так: економія від зниження інтерчейнджу не зникла — вона перерозподілилася між компонентами, які регулювання не охопило, і значна частина цього перерозподілу мала об’єктивні причини. Проблема не в тому, що хтось діяв недобросовісно. Проблема в тому, що регулювання від початку працювало лише з однією третиною структури.
Порядки величин
Аудитори наводять власну оцінку масштабу європейського ринку за 2023 рік, і ці цифри варто мати на увазі.
Річний обсяг інтерчейнджу в ЄС — €2–3 млрд. Річний обсяг scheme fees — близько €1 млрд. Річний обсяг сукупної плати торговців за приймання карток — €5–6 млрд.
Отже, інтерчейндж становить менше половини того, що торговець платить за приймання картки. Регулювання, зосереджене виключно на ньому, за визначенням не може дати того ефекту, який від нього очікують у публічній дискусії.
Український зріз має ті ж пропорції. За даними Національного банку за перший квартал 2026 року, середня плата за еквайринг становить 1,248%, з яких на міжбанківську комісію припадає 0,678%. Решта — це scheme fee та маржа еквайра, тобто те, чого проєкт не торкається.
Підсумок десятиліття сформулювала Ecommerce Europe у червні 2025 року, до десятої річниці Регламенту: середня вартість карткових платежів у ЄС перевищила рівні, які спостерігалися на момент його запровадження.
Норма, для якої не знайшли проблеми
Окремий сюжет звіту стосується не граничних ставок, а суміжної норми — заборони надбавки за оплату карткою.
Аудитори перевірили обґрунтування для заборони і встановили, що Комісія не знайшла надійних емпіричних даних, які підтверджували б, що надбавки в ЄС були систематично надмірними. Тобто проблеми, яку норма мала вирішити, могло не існувати. Більше того, аудитори визнають зворотний ефект: заборона знижує прозорість витрат на платежі, оскільки торговець включає вартість приймання в ціну товару, і покупець уже не бачить, скільки вона становить, коли платить карткою.
Найцікавіше дає порівняння з протилежним експериментом. Австралія понад двадцять років дозволяла надбавку — і у 2026 році регулятор дійшов висновку, що вона також не спрацювала: близько 80% покупців просто сплачували доплату, не змінюючи спосіб оплати.
Два протилежні рішення, два регулятори, той самий результат. Це точна ілюстрація того, наскільки складно керувати платіжною поведінкою за допомогою цінових сигналів — і наскільки обережно слід ставитися до припущення, що зміна оптової ставки автоматично дасть очікуваний ефект у роздрібі.
Цікаво про тему: Які фінансові звички та інструменти втратять актуальність до 2030 року
Що зробив регулятор, який вивчав це найдовше
Британський Payment Systems Regulator — єдиний, хто провів повноцінний ринковий огляд нерегульованих компонентів вартості приймання. Робота тривала з жовтня 2022 по грудень 2025 року: проміжний звіт, фінальний звіт, консультації щодо заходів.
Цікавий не стільки висновок, скільки вибір інструменту. Маючи трирічне дослідження, регулятор не запровадив граничних ставок. Він обрав два інші заходи: зобов’язання надавати еквайрам повну та стандартизовану інформацію про всі комісії — наявні, нові та змінені — з подальшою передачею її торговцям, та зобов’язання документувати підстави будь-якої зміни тарифів із можливістю перевірки цих записів регулятором. Тобто прозорість та підзвітність замість цінового обмеження.
Це не поодинокий випадок. Резервний банк Австралії, який має найдовшу в світі історію регулювання інтерчейнджу, у 2026 році також запровадив нові вимоги до розкриття тарифів — обов’язкову публікацію типової вартості приймання за категоріями торговців — і не встановив граничної ставки на маржу еквайра.
Загальна картина така: адекватні юрисдикції не запровадили граничних ставок на scheme fees або на маржу еквайра. Регулятори, які найглибше вивчали питання, обрали шлях прозорості — не тому, що вони м’якші, а тому, що дані дозволяють ухвалювати рішення, а цінове обмеження без даних просто переміщує тиск в інше місце.
Для української дискусії з цього випливає конкретна послідовність. Розкриття складових комісії — стаття 9 Регламенту — не потребує перехідного періоду, не має задокументованих побічних ефектів і створює ту саму базу даних, якої, за висновком аудиту, бракувало Європейському Союзу. Цей блок можна запроваджувати негайно і незалежно від рішень щодо ставок.
Регламент, який ще не переглянули
Поширена помилка в українській дискусії — вважати, що європейське платіжне право зараз оновлюється і Регламент про інтерчейндж оновлюється разом із ним. Це не так.
Пакет PSD3/PSR, переговори щодо якого завершилися наприкінці 2025 року, стосується платіжних послуг, автентифікації, ліцензування та відкритого банкінгу. Граничні ставки міжбанківської комісії він не переглядає: це окремий регламент, чинний у редакції 2015 року.
Водночас аудитори надали Комісії прямі рекомендації: встановити чіткі критерії для цінових втручань, запровадити обов’язкові періодичні перегляди, розробити стратегію моніторингу даних та переглянути сам Регламент на основі нових емпіричних даних, включивши до опитувань малий бізнес.
Складіть ці факти разом. Регламент чинний у первісній редакції. Аудитор ЄС рекомендував його переглянути. Перегляд не відбувся.
Це означає, що Україна, копіюючи норму сьогодні, копіює саме ту версію, до якої є аудиторські зауваження, — і ризикує через кілька років привести своє законодавство у відповідність уже до виправленої редакції. Прив’язка українських цільових ставок (0,2–0,3%) до дня набуття членства в ЄС розв’язує цю проблему автоматично: застосовуватиметься та редакція, яка з високою ймовірністю буде переглянута і діятиме на той момент в ЄС.
Що з цього не випливає
Тут варто зупинитися, оскільки наведене легко прочитати ширше, ніж це є насправді.
З цього не випливає, що граничні ставки 0,2% і 0,3% є помилковими як кінцева точка. Вони діють у Союзі, вони стануть частиною українського права з набуттям членства, і банківська спільнота цього не заперечує.
З цього не випливає, що регулювати платіжний ринок не треба. Прозорість складових комісії, санкції за обхід, орган контролю, механізм розгляду скарг торговця — усе це в Регламенті є, працює і Україні потрібне.
З цього не випливає, що хтось на європейському ринку діяв недобросовісно: задокументовано структурний ефект, а не зловживання.
А випливає з цього одне: той інструмент, який пропонують запровадити в Україні першим, — це саме той елемент пакета, ефективність якого аудитор ЄС підтвердити не зміг. Не через брак часу — десяти років більш ніж достатньо. Через те, що потрібних вимірювань ніхто не робив, критеріїв не встановив, а побічних ефектів не аналізував.
Читайте популярне: Відкритий банкінг, миттєві платежі та євроінтеграція фінтеху України — інтерв’ю з Олексієм Шабаном
Чому це важливо саме зараз
Український ринок підходить до цього рішення з рівнем міжбанківської комісії 0,678% (Національний банк, перший квартал 2026 року). Європа напередодні запуску Регламенту мала середньозважений рівень близько 0,65%.
Тобто Україна перебуває приблизно в тій точці, з якої ЄС починав свій десятирічний експеримент. І має перед очима те, чого не мав ЄС у 2015 році: результат.
Регламент впроваджувався в Союзі п’ять років — у країнах зі зрілою картковою інфраструктурою і в мирний час. Український проєкт передбачає проміжний рівень 0,5% на 2027 рік і перехід до цільових ставок з 1 січня 2028 року. При фактичних 0,678% це означає, що проміжного етапу фактично немає.
Питання, яке з цього випливає, — не про цифру. Воно про те, на яких даних ухвалюється рішення.
Україна вже має досвід перенесення європейських норм у складніших сферах — операційна стійкість, управління ризиками постачальників послуг, захист даних. Там послідовність звична і нікого не дивує: спочатку аналіз впливу, консультації з ринком, перехідні періоди, потім норма. Це не поступка галузі, а спосіб отримати правило, яке справді працює, а не лише набирає чинності.
Немає причин, чому для граничних ставок міжбанківської комісії ця послідовність мала б бути іншою. Тим паче що дані для аналізу вже зібрані — десять років європейського досвіду, перевірені аудитором ЄС. Скористатися ними дешевше, ніж повторити європейські помилки.
Джерела:
- Regulation (EU) 2015/751
- ECA Special Report 01/2025 «Digital payments in the EU»
- Hausemer P. et al. (2024), Study for DG COMP
- European Commission SWD(2020) 118 final
- ECB Payments Statistics
- НБУ, Огляд банківського сектору (травень 2026)