У колонці для PSM Олександр Карпов, директор Асоціації ЄМА та засновник Open API Group, розглядає, що саме Україна зобов’язана зробити з інтерчейнджем у контексті євроінтеграції, які рішення залишаються за нею та до яких наслідків може призвести поспішне впровадження.
Фото: chatgpt.com
Національний банк України розробив проєкт закону, який передбачає встановлення граничних ставок міжбанківської комісії на рівні, що відповідає Регламенту (ЄС) 2015/751. Передбачено проміжний рівень у 0,5% на 2027 рік, а цільові показники — 0,2% для дебетових карток та 0,3% для кредитних — з 1 січня 2028 року. Кабінет Міністрів готується представити цей документ парламенту.
Наразі цей документ ще не подано до Верховної Ради. Доки проєкт не зареєстровано, висловлення зауважень до нього є нормальним етапом підготовки урядового рішення, а не спробою заблокувати законодавчу ініціативу.
Публічна дискусія навколо цього документа сформована так, ніби предметом обговорення є конкретна цифра: одна сторона наполягає на 0,2% та 0,3%, інша — на 0,678%. У такому форматі будь-хто, хто ставить під сумнів проєкт, постає в ролі противника євроінтеграції.
Такий підхід є хибним. Рівні ставок 0,2% та 0,3% діють у Європейському Союзі і будуть застосовані в Україні — це не тема для суперечок. Натомість предметом обговорення є дата їх запровадження. Від цієї відповіді залежить, чи повторить Україна європейський досвід разом з його негативними наслідками, чи пройде той самий шлях, завчасно усвідомлюючи потенційні проблеми.
Поточна ситуація
За даними Національного банку за перший квартал 2026 року, середній рівень міжбанківської комісії в Україні становить 0,678%, а середня плата за еквайринг (MDR) — 1,248%. Ці дані базуються на Огляді банківського сектору і є офіційними, а не оцінками учасників ринку.
Для порівняння: середньозважений рівень інтерчейнджу в Європі напередодні впровадження Регламенту становив близько 0,65%. Отже, Україна наразі перебуває приблизно в тій самій точці, з якої ЄС починав регулювання у 2015 році.
Це не є наслідком інерції. Чинний рівень комісії був узгоджений між Національним банком, банками та платіжними системами влітку 2022 року — це було компромісне рішення в умовах повномасштабного вторгнення. Частину шляху до європейської моделі ринок вже пройшов добровільно, попри найскладніші обставини.
На кінець першого кварталу 2026 року в Україні зареєстровано 61,4 мільйона активних платіжних карток, і 96 зі 100 карткових операцій є безготівковими. За цим показником Україна випереджає більшість країн ЄС. Ця інфраструктура була розбудована не за рахунок бюджетних коштів чи грантів, а завдяки доходам емітентів, де інтерчейндж є ключовою статтею.
Це не є аргументом проти реформи, а радше описом вихідної точки: у ЄС у 2015 році регулювання запроваджувалося там, де карткова інфраструктура будувалася десятиліттями. В Україні ж вона ще перебуває на стадії розбудови.
Зобов’язання України
Регламент є частиною acquis communautaire, тобто сукупності права ЄС, яке є обов’язковим для кожної держави-члена. З моменту набуття Україною членства він застосовуватиметься автоматично, що не викликає сумнівів і не оспорюється ЄМА. Питання полягає в іншому: чи існує зобов’язання запровадити граничні ставки до вступу?
Відповідь потребує точності, адже саме тут дискусія найчастіше заходить у глухий кут.
Регламент 2015/751 дійсно згадується в бенчмарку 4.2 як умова для закриття розділу 4 «Вільний рух капіталу» — на цьому обґрунтуванні Національний банк будує свою позицію. Однак бенчмарк вимагає імплементації Регламенту, а не запровадження граничних ставок до вступу. І це не просто гра слів: дев’ять із двадцяти ключових положень Регламенту пов’язані з внутрішнім ринком ЄС — транскордонний еквайринг, територіальна сфера дії, компетентний орган, санкції, позасудовий розгляд скарг — і поза межами членства вони не можуть функціонувати. Європейська Комісія, яка розробляла цей Регламент, не може цього не розуміти.
Щодо конкретних дат, то вони містяться не в бенчмарку. Перелік заходів Національної програми за розділом 4 формулює зобов’язання так: набрання чинності змінами до законодавства щодо регламентації строків встановлення граничних розмірів на рівні не вище 0,2–0,3%, строк — грудень 2027 року. Предметом цього заходу є закон, а не конкретна ставка.
Графік запровадження ставок: 0,5% з 1 січня 2027 року та 0,2%/0,3% з 1 січня 2028 року — міститься в переговорній позиції України, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів № 534-р від 30 травня 2025 року, і в законопроєкті, розробленому Національним банком.
Наслідок є прямим: дата запровадження цільових ставок — це питання, яке Україна вирішує самостійно. Закон, який буде чинним у 2027 році і передбачатиме 0,5% з 1 липня 2028 року та цільові ставки з дня набуття членства, повністю відповідатиме заходу Національної програми: строки в ньому будуть регламентовані.
Приклад Молдови: неправильне тлумачення
Молдову часто згадують як приклад країни-кандидата, яка вже знизила ставки інтерчейнджу: мовляв, і Україні слід це зробити негайно. Проте фактичні дані свідчать про інше. У 2023 році Національний банк Молдови ухвалив рішення про поетапне зниження комісії з 1,6% за дебетовими та 2,5% за кредитними картками до 0,5–0,6% протягом двох років, у три етапи. З цього випливають два висновки, жоден з яких не підтверджує наведений аргумент.
По-перше. Рівень 0,5–0,6% є вдвічі-втричі вищим за граничні ставки, передбачені Регламентом. Молдова не імплементувала Регламент повністю: вона здійснила лише один адміністративний крок через рішення центробанку. Подальші кроки будуть реалізовані під час фактичного вступу до ЄС — європейське право впроваджується на етапі вступу, а не в період кандидатства.
По-друге. Український рівень 0,678% є нижчим за молдовський цільовий показник: Молдова рухалася від 1,6%, тоді як Україна вже досягла рівня 0,678%. Це не той самий крок і не той самий масштаб.
При коректному прочитанні молдовський кейс підтверджує зворотний висновок до того, як його використовують. І це не унікальний випадок: з понад шістнадцяти юрисдикцій, які запроваджували регулювання міжбанківської комісії, жодна не зробила це одномоментно.
Польща знижувала ставки інтерчейнджу протягом трьох років, і лише потім досягла європейських рівнів. Хорватія отримала дворічний перехідний період після вступу до ЄС. Ізраїль розтягнув процес зниження на шість років, Малайзія — на п’ять. Сам ЄС впроваджував Регламент протягом п’яти років — у мирний час і на розвиненій картковій інфраструктурі.
Причина такої послідовності не в лобістському тиску. Різке зниження одного компонента вартості приймання платежів викликає передбачувану реакцію ринку: дохід перерозподіляється, а не зникає. Європейські дані фіксують кілька каналів такого перерозподілу — поява нових комісій для продавців, абонентська плата для фізичних осіб, зростання нерегульованих комісій платіжних систем, підвищення транскордонних тарифів — і ці ефекти фіксуються в кожній юрисдикції, де було запроваджено регулювання інтерчейнджу.
Цікаве по темі: Десять років IFR: що виміряли, а що ні
Черга зобов’язань щодо платіжного ринку
Євроінтеграція платіжного ринку — це не одне зобов’язання, а цілий пакет. DORA застосовується в ЄС з 17 січня 2025 року. MiCA впроваджувалася поетапно з 2024 року, з перехідним періодом, що завершився 1 липня 2026 року. Регламент про миттєві платежі (ЄС) 2024/886 змінив економіку європейських переказів. SEPA: Молдова приєдналася в жовтні 2025 року, в Україні законопроєкт № 14327-д зареєстровано у квітні 2026 року. Попереду — Verification of Payee та оновлені вимоги до відкритого банкінгу за PSD3/PSR: переговори щодо цього пакета завершилися наприкінці 2025 року, а застосування очікується у 2027–2028 роках. До цього часу загальний рівень вимог до України значно підвищиться.
Кожен елемент цього пакета потребує ресурсів — на розробку, тестування, сертифікацію, персонал — і всі вони фінансуються з тих самих джерел, що й карткова інфраструктура. Звідси виникає питання, на яке поки немає відповіді: чому саме той елемент пакета, що скорочує ресурсну базу для всіх інших, має бути запроваджений першим? Особливо якщо йдеться про той елемент, ефективність якого європейські інституції за десять років так і не змогли довести: Спеціальний звіт Європейської Рахункової палати 01/2025 констатує, що наявні дослідження не дозволяють продемонструвати позитивні наслідки обмеження міжбанківської комісії.
Формула запропонованих змін
Повернімося до графіка, викладеного в проєкті: 0,5% на 2027 рік, далі 0,2% та 0,3% — з 1 січня 2028 року. За фактичного середньозваженого рівня 0,678% проміжний етап по суті відсутній — усе зниження відбувається практично одномоментно.
ЄМА пропонує іншу структуру — не іншу кінцеву мету, а інший шлях її досягнення.
З 1 липня 2028 року — граничний рівень 0,5%. Це крок назустріч європейській моделі, здійснений за власною ініціативою, а не під зовнішнім тиском, і це той самий проміжний етап, до якого прагнула Молдова.
З дня набуття Україною повноправного членства в Європейському Союзі — відповідно до договору про вступ, автоматично застосовуватимуться граничні ставки 0,2% для дебетових і 0,3% для кредитних карток, у тій редакції регламенту, яка буде чинною на той момент.
Останнє уточнення має не стільки технічний, скільки стратегічний характер. Регламент перебуває під критикою власного аудитора ЄС, і прив’язка до дати членства означає, що Україна застосує ту версію норми, яка буде актуальною на той час. Крім того, дата не потребує прогнозування — не буде необхідності вгадувати рік вступу і переписувати закон, якщо графік реалізації проєкту зсунеться.
Хто оплачує реформу
Дискусію щодо інтерчейнджу майже завжди ведуть дві сторони — продавці та банки. Однак жодна з них не є тією, хто зрештою покриває витрати.
Міжбанківська комісія — це не прибуток, що залишається в розпорядженні банку. Це джерело доходу, з якого фінансується емісійна частина платіжної системи: безкоштовне обслуговування рахунку та картки, безкоштовні перекази, кешбек, системи антифрод, цілодобова служба підтримки. Коли це джерело доходу скорочується адміністративним шляхом, витрати не зникають — вони просто перекладаються на іншого платника.
Європейська практика не залишає простору для припущень. До грудня 2015 року безкоштовний базовий рахунок був стандартом у більшості країн ЄС. Станом на 2025–2026 роки щомісячна абонентська плата за рахунок фізичної особи стала нормою у 85% країн ЄС, у діапазоні від €2 до €6: Deutsche Bank підвищив плату за базовий рахунок до €6,90, ING Belgium — з безкоштовного до €3,95.
Найбільш повну картину демонструє іспанське дослідження 2012 року, яке проаналізувало повний п’ятирічний цикл зниження інтерчейнджу на місцевому ринку. За ці роки середня річна плата за кредитну картку зросла на 50%, за дебетову — на 56%; банки втратили €3,3 мільярда доходу, які були повністю компенсовані. Висновок авторів дослідження однозначний: зниження комісії негативно позначилося на споживачах.
Американський досвід надає ширший часовий зріз. Через рік після введення поправки Дурбіна винагороди за дебетовими картками в регульованих банках скоротилися на 60%, 90% великих банків США повністю скасували ці програми, а між 2009 і 2011 роками кількість домогосподарств без банківського рахунку зросла на мільйон. Дослідження 2023 року про розподіл цих ефектів між різними групами споживачів у США та Канаді додає ще один аспект: навіть та частина економії, яку продавці переклали в ціни, розподілилася регресивно — вигоду отримали заможні власники кредитних карток з кешбеком, тоді як витрати лягли на тих, хто платить готівкою та дебетовою карткою.
В Україні йдеться про 61,4 мільйона активних карток, що означає практично кожного дорослого українця, для якого безкоштовна картка та банківський рахунок є нормою. Українська модель безкоштовного роздрібного банкінгу є однією з найбільш доступних у Європі, і вона підтримується тією базою доходів, яку пропонується скоротити. Це не прогноз, а опис того, що вже відбулося в кожній юрисдикції, яка пройшла цим шляхом раніше.
Хто отримує вигоду
Якщо споживач від реформи не виграє, а продавець, згідно з європейськими даними, отримує незначну вигоду — куди спрямовується різниця? Відповідь надає аналіз розподілу ефектів американської реформи. За оцінкою Progressive Policy Institute (грудень 2025), 72,5% усієї економії від зниження інтерчейнджу дісталося великим рітейлерам з оборотом понад $100 мільйонів на рік — менш ніж одному відсотку всіх продавців. Десять найбільших торгових мереж США отримали 30% сукупної економії. Малий та середній бізнес, заради якого декларувалася реформа, отримав частку, яку автори називають мізерною.
Механізм є структурним: велика мережа має значну переговорну силу і домовляється про відображення зниження оптової ставки у своєму договорі з еквайром, тоді як МСБ працює за пакетним тарифом.
Далі — другий етап. Порахуємо в гривнях.
Припустимо, після зниження ставки банк, що обслуговує продавця, економить одну гривню на операції. До самого продавця з цієї гривні доходить приблизно 30–35 копійок — решта осідає в тих складових вартості еквайрингу, які не підпадають під регулювання. І це не песимістична оцінка: розрахунок на замовлення Єврокомісії 2020 року прогнозував удвічі більший показник — доки Європейська Рахункова палата не вказала, що він базувався на даних за перші два роки, коли ринок ще не встиг адаптуватися.
Тепер ці 30–35 копійок мають трансформуватися у зниження цін у магазині. Саме тут ланцюг переривається. Через рік після американської реформи провели опитування продавців: 1,2% знизили ціни, 21,6% підвищили, 77,2% не змінили цінову політику. Академічні дослідження дають подібні результати — зміна цін від нуля до 0,17%.
Помножте ці два ефекти — і стане зрозумілим, чому вигода для споживача не була виміряна жодним дослідженням.
Це не позиція «проти продавців»: прозорість тарифів є необхідною для МСБ не менше, ніж для банків. Це позиція щодо того, що механізм, який перерозподіляє ресурси від власників 61,4 мільйона карток до кількох сотень найбільших мереж і не дає вимірної вигоди, потребує більш вагомого обґрунтування, ніж посилання на європейський прецедент.
Що має бути зроблено раніше за встановлення ставок
Терміни самі по собі не вирішують усіх питань — вони мають бути наповнені змістом.
Прозорість — першочергове завдання, і вона потрібна вже зараз. Обов’язок еквайра розкривати складові комісії окремо (стаття 9 Регламенту, unblending) не вимагає перехідного періоду і не має задокументованих негативних наслідків у жодній з досліджених юрисдикцій. Це рідкісний приклад норми, яка вигідна всім: МСБ вперше отримує уявлення про структуру свого тарифу, банк-емітент захищений від аргументів про «завищений інтерчейндж», а регулятор отримує необхідні дані. ЄМА повністю підтримує цей аспект без жодних застережень.
Повнота імплементації — друге завдання. Регламент складається з чотирьох частин: ціна, конкуренція, прозорість, примус до виконання. ЄМА підготувала проєкт, що відповідає Регламенту по пунктах: з двадцяти ключових позицій дев’ять не були перенесені взагалі, п’ять — з відхиленнями, шість — у повній відповідності. Серед останніх — саме ті, що стосуються зниження доходів. Не були перенесені норми щодо транскордонного еквайрингу, розділення схеми та процесингу, вибору бренду картки, інформування продавця за кожною операцією, органу контролю, санкцій та позасудового розгляду скарг — тобто тих правил, які мали б забезпечити, щоб зниження комісії дійшло далі по ланцюгу.
Водночас проєкт регулює ширше, ніж Регламент, там, де ЄС передбачив прямі винятки: стаття 1(3) виводить з-під граничних ставок корпоративні картки, зняття готівки в банкоматах та касах, а також тристоронні схеми, стаття 1(1) обмежує дію операціями, де обидва банки розташовані в країнах ЄС. У проєкті немає жодного з цих винятків. Найбільш яскравим прикладом є банкомати: зняття 2 000 грн за ставкою 0,2% дає лише 4 гривні на покриття витрат на сам пристрій, електрику, зв’язок, інкасацію та охорону.
Оцінка наслідків для власника рахунку — третє завдання. Європейський досвід свідчить: скорочення доходної бази емітента конвертується в абонентські плати протягом одного-чотирьох років. Це не є причиною для вимоги компенсацій — це причина для проведення розрахунку потенційних наслідків для 61,4 мільйона карток до ухвалення рішення, а не після появи перших тарифів. У матеріалах до проєкту такого розрахунку немає. Публічні консультації з ринком також не проводилися — виходячи з припущення, що документ не потребує процедури, передбаченої для регуляторних актів. Проте проєкт, який змінює умови обслуговування кожної картки в країні, безумовно, підпадає під цю процедуру.
Повна оцінка впливу — четверте завдання. Європейська Рахункова палата вказала на брак доказової бази під час ухвалення Регламенту та неможливість продемонструвати ефект постфактум. Україна має можливість провести таку оцінку до ухвалення рішення, маючи перед очима десятирічний масив даних з інших країн — і виміряти повну вартість приймання платежів, а не лише окремий її компонент.
Суть дискусії
Аргумент «це вимога ЄС, обговоренню не підлягає» фактично припиняє дискусію без розгляду її суті — і не витримує перевірки. Існує вибір щодо строків, який Україна робить самостійно.
Позиція ЄМА полягає не в тому, щоб відмовлятися від реформи, а в тому, щоб впроваджувати її в послідовності, яка забезпечить бажаний результат: спочатку — прозорість та повне перенесення норм Регламенту, потім — збір даних, і вже потім — встановлення ставок. Це має відбуватися тоді, коли Україна стане державою-членом і застосовуватиме європейське право в повному обсязі, а не вибірково та передчасно.
Дата запровадження є важливішою за саму ставку — і це не просто гра слів. Одна й та сама цифра означає різні речі залежно від моменту її запровадження. Якщо ставка вводиться на ринку, який вже має прозорість тарифів, ефективний орган контролю, санкції за порушення та доступ до внутрішнього ринку ЄС, вона перерозподіляє дохід усередині зрілої системи — приблизно так, як це було задумано авторами Регламенту. Якщо ж ставка вводиться сьогодні, без цих механізмів і без попереднього розрахунку наслідків, вона просто вилучає ресурс із системи, яка ще будується. Цифра залишається тією ж, але результат — кардинально відмінний.
Джерела:
- Regulation (EU) 2015/751 (IFR);
- ECA Special Report 01/2025;
- Hausemer et al. (2024), DG COMP;
- Regulation (EU) 2024/886 (Instant Payments);
- Iranzo J., Fernández P., Matías G., Delgado M. (2012), MPRA Paper 43097;
- Shapiro R. J., Davis J. (2025), Progressive Policy Institute;
- Board of Governors of the Federal Reserve System, Reg II interchange;
- НБУ, Огляд банківського сектору (травень 2026) — інтерчейндж 0,678%, MDR 1,248%;
- Постанова КМУ № 438 від 01.04.2026 (Нацпрограма адаптації до acquis ЄС).