Народний депутат про необхідність підвищення військового збору
Україна має потужну міжнародну підтримку, проте покладатися винятково на зовнішнє фінансування є хибною стратегією у довготривалій перспективі. Як ніколи, актуальними є слова 35-го Президента США Джона Кеннеді: “Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї країни”.
10 жовтня 2024 року Верховна Рада України ухвалила у другому читанні законопроєкт №11416-д про підвищення військового збору з 1,5% до 5%. Це рішення стало необхідним кроком на шляху мобілізації ресурсів для фінансування обороноздатності України в умовах російської агресії.
Безпека потребує колосальних ресурсів, зокрема й фінансових. Минулого року фінансування видатків на оборону та безпеку становило 40,5% ВВП, що у 1,7 раза більше, ніж у 2022 році. Наша країна увійшла до десятки країн світу за обсягом військових витрат, а за їхнім співвідношенням до ВВП — посіла перше місце.
За розрахунками Кабінету міністрів України, податкові зміни мають принести до бюджету додаткові 58 млрд грн цього року, а наступного — 137 млрд грн. Водночас в Уряді нагадують, що фінансування кожного військового для бюджету коштує 1,2 млн гривень, і на військові витрати лише цьогоріч бракує щонайменше 500 млрд грн.
Україна — не перша держава у світовій історії, що змушена переглядати податкову політику у воєнний час. Витрати на оборону — це не короткострокове явище, і для уникнення повного виснаження бюджету невід’ємними є податкові механізми, що забезпечують безперебійне фінансування армії.
Історія податку на доходи у США демонструє еволюцію фінансування військових зусиль. Перший “income tax” було запроваджено для фінансування Громадянської війни. Щоб покрити витрати на Першу світову війну, максимальна ставка податку у США зросла з 7% до 77%, а у Великобританії у період з 1905 до 1919 року сукупно податки і збори підвищилися у 17 разів.
Під час Другої світової війни уряди багатьох країн були змушені радикально підвищувати податки. США, що витратили понад $321 млрд, значну частину фінансування — майже 50% — отримали за рахунок податків, а ставка податку на надприбуток тоді сягала 90%. У 1942 році було запроваджено “податок на перемогу” (Victory tax) у розмірі 5% з індивідуальних доходів, що перевищували $624 з особи. Цей податок став важливим інструментом у фінансуванні армії, подібно до сучасного військового збору в Україні. Victory tax було скасовано у 1944 році, відігравши важливу роль у підтримці національної безпеки. Участь у Корейській війні 1950-1953 років США профінансували виключно коштом податків та скорочення видатків.
Сьогодні Ізраїль — один зі світових лідерів військових інновацій. Проте на межі 70-х та 80-х років військові витрати сягали 25-30% ВВП, і існувала криза, що за своїм характером може нагадувати нинішню ситуацію в Україні. У відповідь на загрозу національній безпеці, спричинену Шестиденною війною у 1967 році, країна запровадила військовий збір, що складав 8,33% від доходів громадян і 2% від прибутків компаній. Ізраїль, обравши курс на посилення перерозподільчої функції оподаткування, продовжує підвищувати податки для додаткових військових витрат у зв’язку із загостреннями, як-от війна в Газі.
Військові збори та податки в періоди збройних конфліктів запроваджувалися у багатьох країнах. Зокрема, у Колумбії та Шрі-Ланці ставка військового податку становить 4%, у Боснії і Герцеговині, Хорватії, на Кіпрі — 3%.
Податки використовують як інструмент державного фінансування не лише у зв’язку з воєнними діями, але й через стихійні лиха. Японія у 2013 році, після Великого тохокуського землетрусу, запровадила, аж до 2037 року, додатковий податок у розмірі 2,1% на доходи всіх громадян і підприємств з метою відновлення майже півмільйона будинків, інфраструктури та підтримки малого бізнесу.
Так званий “податок на землетрус” (також відомий як спеціальний податок на зв’язок) було запроваджено у Туреччині після землетрусу в місті Ізміт у 1999 році, під час якого загинуло понад 17 тисяч осіб. Тоді підвищили податки на доходи, транспортні засоби, нерухомість, зв’язок та приватні угоди. У 2003 році більшість із цих податків скасували, але податок на зв’язок залишився і став постійним. Крім того, цього року через “складні географічні обставини” у парламенті Туреччини почали розглядати можливість запровадження податку на підтримку власної оборонної промисловості.
Військовий збір — це внесок кожного громадянина у захист своєї країни. Історія підтверджує, що податки є невіддільною частиною стратегії перемоги. Лише через мобілізацію внутрішніх ресурсів можна забезпечити стабільність економіки та обороноздатність.