Україна, яка зіткнулася з безпрецедентною міграцією населення через повномасштабне вторгнення росії, потребуватиме комплексної стратегії для відновлення втраченого людського капіталу після завершення війни.
Науковий співробітник Фонду Родольфо Дебенедетті та професор Університету Бокконі пояснюють, як країна може подолати наслідки “витоку мізків” та повернути своїх громадян.
У розпал Першої світової війни, у 1916 році, американський економіст Джон Бейтс Кларк зазначав, що наслідки війни бувають не тільки економічно обтяжливими, але й морально огидними, а їхній вплив може тривати довше за саме протистояння. Ці слова залишаються актуальними для сучасної України, яка, навіть після завершення війни, зіткнеться з серйозними викликами.
Збитки, завдані інфраструктурі України, за оцінками Київської школи економіки, вже перевищили 150 мільярдів доларів, що становить близько 85% річного ВВП. Загальна вартість реконструкції, за прогнозами українського уряду, Світового банку, Європейської комісії та ООН, сягне 411 мільярдів доларів протягом наступного десятиліття, а за деякими оцінками, може перевищити трильйон доларів.
Проте, окрім матеріальних збитків, існує й інша, не менш значуща втрата – людський капітал. Повномасштабне вторгнення росії призвело до міграції, яка за масштабами не поступається Другій світовій війні. Понад третина населення України була вимушена покинути свої домівки. Станом на середину листопада 2023 року, за межами країни проживало близько 15% довоєнного населення України.
Історичні дані свідчать про те, що під час воєнних конфліктів відбувається позитивний самовідбір серед вимушених переселенців: ті, хто виїжджає, часто є більш освіченими, ніж ті, хто залишається. В Україні ця тенденція також спостерігається. Переважна більшість українських біженців – жінки та діти, адже воєнний стан забороняє чоловікам віком від 18 до 60 років виїзд з країни. Дослідження також показують, що серед біженців вищий відсоток людей з вищою освітою.
Війна та пандемія COVID-19 спричинили значні прогалини в освіті українців. Мільйони робочих місць були втрачені, а ті, що залишаться, можуть вимагати інших, вищих навичок. Зокрема, з лютого 2022 року зріс попит на м’які та аналітичні навички. Тому стратегія відновлення має включати масштабні програми перекваліфікації та підвищення кваліфікації.
Окрім інвестицій в освіту, Україні необхідно ефективніше використовувати людський капітал, який залишився. Одним із напрямків може стати підвищення рівня участі жінок у робочій силі, який до війни був низьким. Це можна досягти через політику, що сприятиме поєднанню сімейних обов’язків і роботи, розвиток інфраструктури для віддаленої роботи або створення мережі державних дитячих садків. Також важливою є інтеграція молоді на ринок праці після війни.
Для подолання наслідків “витоку мізків” потрібна двоєдина стратегія. По-перше, необхідно стимулювати якомога більше українців повернутися додому після війни. Хоча це рішення часто залежить від особистих факторів, податкові стимули можуть бути ефективними. Багато європейських країн вже мають пільгові податкові схеми для залучення висококваліфікованих спеціалістів.
Наприклад, італійська програма Controesodo надає звільнення від податку на прибуток для експатріантів, що повернулися. Результати свідчать про те, що особи, які підпадають під дію цієї програми, на 27% частіше поверталися до Італії. Україна може запозичити цей досвід, створивши подібну податкову схему для повернення своїх громадян, з чіткими кваліфікаційними вимогами.
Водночас, не всі біженці можуть повернутися. Тому другий напрямок стратегії – сприяння взаємозв’язку між українцями за кордоном та економікою України. Інтернет-зв’язок та географічна близькість можуть зменшити негативний ефект від еміграції.
Досвід біженців з колишньої Югославії до Німеччини показує, що найбільше зростання експорту з цих країн було зафіксовано в секторах, де працювали репатрійовані біженці. Це може свідчити про передачу знань, які підвищують продуктивність. В сучасному світі така передача знань може відбуватися онлайн.
Як показала пандемія, віддалена робота може стати потужним інструментом для відновлення або збереження людського капіталу України. Коригувальна освіта, яка допоможе заповнити освітні прогалини, може спиратися на внесок біженців, серед яких багато колишніх вчителів. Знання, інновації та “робота знань” можуть повернутися в Україну, навіть якщо люди не зможуть це зробити.