Скільки збирати на квартиру — залежить від регіону та професії / Freepik
ЛУН разом із work.ua здійснив аналіз, скільки років необхідно працювати, щоб зібрати необхідні кошти для придбання особистого житла. З’ясувалося, що в безпечних областях даний період може тривати до десяти років.
Про це інформує Delo.ua, посилаючись на дані дослідження.
Західні міста стають дорожчими швидше, ніж Київ
Київ вже не лідирує в переліку міст з найменш доступними квартирами. Середня ціна однокімнатної квартири в столиці становить орієнтовно 7,7 року середньої зарплати, що розміщує його на третій позиції за рівнем цін.
В той же час, в західних обласних центрах вартість житла зростає дуже швидко. У Львові для придбання однокімнатної квартири необхідно накопичувати прибутки приблизно 8,4 року, у Луцьку та Ужгороді цей показник досягає 8,5 року. Підвищення вартості нерухомості тут великою мірою пов’язане зі стабільно високим попитом через відносну безпеку регіонів і внутрішню міграцію населення.
Протилежна обстановка фіксується в прифронтових містах, де житло залишається відчутно доступнішим. У зв’язку з підвищеними ризиками для безпеки, попит на нерухомість є нижчим, що прямо впливає на ціни.
Наприклад, в Запоріжжі середня ціна однокімнатної квартири дорівнює орієнтовно 2,4 року доходу, в Миколаєві – 3,4 року, а в Харкові – приблизно 3,5 року заробітку.
Таким чином, фактор безпеки сьогодні все більше визначає не тільки міграційні процеси, але і реальну доступність житла в різних областях країни.
Різниця визначається не тільки містом, а і професією
Більш детальний аналіз, який поєднує дані ЛУН про ціну житла із середніми заробітними платами згідно з інформацією work.ua демонструє ще більш виражену нерівність — наявність квартир значною мірою залежить не тільки від області, а і від професії.
Приміром, менеджеру з продажу в Харкові для придбання однокімнатної квартири потрібно назбирати суму, еквівалентну орієнтовно 2,6 річного доходу, в той час як у Львові чи Ужгороді на це потрібно вже більше шести років праці. Для бухгалтерів контраст ще більш відчутний: якщо в Харкові житло відповідає приблизно 3,5 року заробітку, то в західних містах цей показник зростає до 8-9 років.
Найскладнішою залишається ситуація для працівників з невисоким рівнем оплати праці. Зокрема, прибиральникам в Києві необхідно було б відкладати повний річний дохід впродовж 14 років, а у Львові — більше 15 років. За таких обставин придбання власного житла без додаткової фінансової підтримки фактично стає неможливим.
Що з орендою
На ринку оренди обстановка ще більш напружена. Якщо в Харкові оренда однокімнатної квартири забирає близько 20% середньої зарплати, то в Києві — вже приблизно 50%. У Львові витрати складають 60-80% доходу, а в Ужгороді — в середньому до 80%, для барист, касирів і продавців — майже весь заробіток (до 96-98%).
Для прибиральників у Львові та Ужгороді оренда перевищує 100% місячного доходу, тому самостійно знімати житло майже нереально. Натомість в Харкові більшість працівників витрачають на оренду менше половини зарплати, а часто — близько третини.
Безпечні області стають менш доступними
Безпека західних областей сильно впливає на ціну житла, формуючи новий ринковий парадокс. Як зазначає керівник ЛУН Статистика Людмила Кірюхіна, саме відносна безпека зробила такі міста, як Львів та Ужгород, все менш доступними для представників багатьох професій.
Згідно з її словами, підвищення цін на житло обмежує можливості внутрішньої міграції та ускладнює поліпшення житлових умов, а для частини українців особиста квартира поступово перестає бути питанням зручності і перетворюється на базову потребу виживання.
Нагадаємо, у Верховній Раді пропонують зменшити податок на оренду квартир з метою заохотити орендодавців працювати офіційно і детінізувати ринок.