Чому офіційна статистика не збігається зі справжнім обсягом відшкодування / Depositphotos
Виконавчі служби у 2025 році змогли відсудити 29,63 млрд грн заборгованості. Це на 16% більше, аніж у 2024 році. Всього на виконання було передано понад 6,3 млн виконавчих проваджень на суму 2,32 трлн грн. Близько половини всіх справ завершили, проте повернути кошти вдалося лише у третині випадків. Минулого року з кожної гривні боргу в середньому відшкодовували лише 1,5 копійки.
Про це інформує Delo.ua з посиланням на відомості “Опендатабот”.
Кошти вдалося повернути лише у третині випадків
Зауважується, що державні та приватні виконавці торік отримали понад 6,3 млн виконавчих проваджень на суму 2,32 трлн грн. Половина з них надійшла на виконання у 2025 році, інша частина триває з минулих років. Загалом кількість нових проваджень скоротилася на 3% порівняно з 2024 роком.
За рік було завершено 3,03 млн виконавчих проваджень, однак реально повернути гроші вийшло тільки у третині випадків.
Торік виконавчі служби загалом стягнули 29,63 млрд грн боргу. Це на 16% більше, ніж у 2024 році. В середньому, з кожної гривні боргу виконавці повертають лише 1,5 копійки.
Чому офіційна статистика різниться від фактичного рівня стягнення
Державним виконавцям передали 4,94 млн проваджень на суму 1,84 трлн грн. Приватні виконавці отримали 1,36 млн проваджень на суму понад 471 млрд грн. Державні виконавці виконали кожне четверте провадження, у той час як приватні — кожне п’яте. Але якщо зважати на суми, то приватні виконавці спромоглися стягнути 3% від вказаних сум (12,46 млрд грн), у той час як державні — лише 1% (17,17 млрд грн).
Заступник міністра юстиції з питань виконавчої служби Андрій Гайченко підкреслює, що справжній рівень стягнення значно вищий: з умовної тисячі документів виконується приблизно 300–400, тобто 30–40%.
Настільки низька ефективність у статистиці багато в чому пояснюється наявністю так званих “недійсних боргів” — сум, які реально неможливо стягнути. Саме вони значно спотворюють загальну картину. Якщо відокремити ці борги, то справжній рівень виконання виглядає значно краще.
“Частина справ — це ті, які в принципі не можуть бути виконані зараз: або через дію мораторіїв, яких зараз близько 25, або, наприклад, у справах щодо відшкодування шкоди, завданої війною РФ. На мою думку, для кейсів з РФ взагалі має бути окремий механізм — наприклад, реєстр збитків, які будуть відшкодовувати в майбутньому: через репарації або міжнародні компенсаційні механізми. Це не зовсім питання виконавчого провадження у звичайному вигляді”, — зауважує Гайченко.
Приватний виконавець Андрій Авторгов також пояснює незначний відсоток стягнення великою кількістю “заморожених” сум, які фактично неможливо виконати — зокрема, боргами РФ перед українцями. Окрім того, на його думку, на статистику вплинули зміни у процедурах стягнення після початку повномасштабного вторгнення: навіть боржники, які мають кошти, часто уникають виконання рішень, використовуючи недосконалість законодавства та мораторії.
“З початку повномасштабного вторгнення держава більше переймалася проблемами боржників, а не стягувачів, вводячи все нові й нові заборони та мораторії на виконання. Безсистемний підхід до реформи виконання судових рішень, подальше зволікання з урівнянням повноважень приватних та державних виконавців та покладання механізмів примусового виконання виключно на Реєстр боржників призведе до подальшого зниження рівня виконання судових рішень майнового характеру”, — вважає Авторгов.
Зважаючи на ці проблеми, Верховна Рада прийняла закон про цифровізацію виконавчого провадження, який повинен змінити підходи до стягнення. Зі слів Гайченка, закон дозволить автоматизувати частину процесів, скоротити затримки зі стягненням і розблокуванням рахунків, а також зменшити рівень побутової корупції. Головна зміна — підключення всіх банків до системи АСВП (Автоматизована система виконавчого провадження). На цей час до неї підключено приблизно половину банків, які автоматично виконують постанови про арешт. Інші працюють у паперовому вигляді, що може затягувати процес та давати боржнику шанс уникнути стягнення.
А от Авторгов ставиться до змін обережно. На його думку, цифровізація як така не може бути єдиною метою реформування законодавства про виконавче провадження, хоча її значення дуже важливе.
“Ці зміни не стільки про цифровізацію, скільки про подальший рух до так званої “реєстрово-обмежувальної” моделі, де посилюються наслідки внесення до Реєстру боржників і обмежується можливість розпоряджатися майном без участі виконавця. На сьогодні, “цифровізація” іноді навіть шкодить виконанню — наприклад, коли боржник бачить провадження в “Дії” і встигає вивести кошти швидше, ніж накладається арешт”, – наголошує він.
Відзначимо, що станом на початок березня 2026 року у Єдиному реєстрі боржників нараховується понад 9,5 млн боргів. За рік кількість боргів збільшилася на понад пів мільйона. 21% від усіх боргів – це штрафи за порушення правил дорожнього руху. Найбільше боргів припадає на Дніпропетровщину, Харківщину та Київ.