Вартість водопостачання та водовідведення в Україні стає дедалі залежнішою від конкретного міста чи громади. Після того, як повноваження щодо встановлення частини тарифів перейшли на місцевий рівень, різниця між регіонами стала особливо помітною: у деяких громадах сукупна вартість послуг вже перевищує 200 грн за кубометр.
Найвищий тариф у вересні зафіксовано в Ріпкинській громаді Чернігівської області — 242 грн за кубометр водопостачання та водовідведення.
Серед найдорожчих також Умань, де тариф становить 158,33 грн за кубометр, та Бородянка на Київщині — 139,34 грн.
В Ужгороді за водопостачання та водовідведення споживачі платять загалом 91,24 грн за кубометр. У Вінниці тариф підвищився до 81,01 грн, що на 216% більше за попередній рівень.
У Києві вартість послуг для населення зросла більш ніж удвічі — з 30,38 грн до 63,79 грн за кубометр. За оцінками міської влади, для родини з трьох осіб це може означати близько 200 грн додаткових витрат щомісяця. Окремо споживачі сплачують абонентську плату, яка може сягати 94,38 грн на місяць.
У Львові централізоване водопостачання та водовідведення коштує 56,38 грн за кубометр.
Водночас фактична собівартість послуг у великих містах може бути значно вищою за тариф для населення. Однією з головних причин стало подорожчання електроенергії, на яку припадає значна частина витрат водоканалів. У деяких містах економічно обґрунтована ціна вже перевищує 90 грн за кубометр.
Щоб не перекладати всю різницю на споживачів, місцева влада використовує різні механізми підтримки.
У Києві та Львові частину витрат водоканалів компенсують із міських бюджетів, завдяки чому тарифи для населення залишаються нижчими за розрахункову собівартість.
У Вінниці запровадили адресну допомогу для вразливих категорій населення та внутрішньо переміщених осіб. Розмір щомісячної компенсації становить 113,8 грн на людину для будинків із гарячим водопостачанням та 149,5 грн — без нього.
Водночас не всі громади можуть дозволити собі такі програми. Наприклад, у Борисполі через дефіцит бюджету відмовилися від компенсації близько 10 грн із кожного кубометра, тому ці витрати тепер мають покривати самі споживачі.
Для домогосподарств із невисокими доходами основним механізмом підтримки залишається житлова субсидія. Після зміни тарифів її розмір має перераховуватися автоматично з урахуванням установлених соціальних нормативів споживання.
Дедалі більший розрив між тарифами в українських громадах показує, наскільки сильно кінцева ціна води залежить від стану місцевої інфраструктури, вартості електроенергії та можливостей бюджету компенсувати витрати водоканалів. Для споживачів це означає, що місце проживання стає одним із ключових факторів у розмірі комунальних платежів.