-
Степан Крьока
редактор
-
Лариса Крупко
журналіст
Згенеровано за допомогою ШІ Gemini за промптом Delo.ua
Відходить у минуле епоха, коли українцям для пасивного заробітку головним інструментом були виключно облігації внутрішньої державної позики чи купівля квартири під оренду. Через дефіцит в енергосистемі та зростання потреби в децентралізованій генерації сформувався новий напрям — вкладення коштів у сонячні, вітрові станції та системи енергозбереження. Нині цей сектор став доступним не лише для заможних осіб: розпочати справу в енергетиці можна як з невеликою сумою, еквівалентною кільком сотням доларів, так і з капіталом, порівнянним з вартістю нерухомості, очікуючи прибутковість до 20% щорічно у валюті. Delo.ua дослідило, які пропозиції діють від компаній станом на липень 2026 року та де приховуються реальні юридичні ризики.
Після руйнівних атак на енергетичну інфраструктуру у 2024–2025 роках власна генерація стала не просто варіантом, а фундаментальним елементом безпеки. За даними Асоціації сонячної енергетики України (АСЕУ), у 2022 році країна збільшила свою сонячну потужність приблизно на 220 МВт, а прогнози на 2025 рік сягають 1,5 ГВт. Сектор пройшов шлях від бурхливого зростання “зеленого” тарифу у 2015–2020 роках до нової парадигми — генерація створюється задля стабільності мережі та можливості арбітражу на цінових коливаннях. Значення систем накопичення енергії (BESS) невпинно зростає. З червня 2024 по червень 2025 бізнес залучив понад 18 мільярдів гривень кредитних коштів на енергетичні проєкти, проте все більше компаній відкривають можливості для дрібних вкладників.
Delo.ua представляє напрямки, куди приватні вкладники можуть спрямувати свої кошти, навіть якщо суми співставні з першим внеском на житло, а не з мільйонними інвестиціями. Важливо: це не інвестиційна порада. Висока прибутковість часто корелює з високими ризиками, а воєнний стан лише посилює їх — від загроз ракетних ударів до судових спорів щодо вже збудованих об’єктів, як демонструє наведений нижче приклад. На момент виходу статті лише одна компанія з огляду підтвердила фактичні виплати дивідендів інвесторам; інші або ще не розпочали операційну діяльність, або не мають публічно підтверджених фінансових результатів.
Куди інвестувати суми до $5 тис.
Inzhur Energy — газопоршнева генерація для “Укренерго”
Компанія Андрія Журжія, Inzhur Energy, займається будівництвом газопоршневої маневрової електростанції потужністю 34 МВт. Проєкт реалізується за контрактом з НЕК “Укренерго”, контракт було виграно влітку 2024 року, а старт продажів інвестиційних сертифікатів розпочався у листопаді 2024. Інвестори стають співвласниками фонду — на даний момент усі сертифікати розпродано: 9 289 співвласників, а оціночна вартість активів фонду становить 1,136 мільярда гривень.
- Мінімальний поріг входу: від 6 607 гривень (~$160) за один сертифікат — усі сертифікати вже розпродано
- Очікувана дохідність: прогнозовано 15% річних у доларах США за моделлю капіталізації; дивіденди не передбачені
- Термін інвестування: фонд розрахований на 5 років, після чого передбачено викуп сертифікатів
Важливим фактом для потенційних інвесторів є те, що станція фізично збудована, але досі не запущена. За словами власника компанії, Андрія Журжія, перша черга могла б бути введена в експлуатацію протягом місяця-півтора після скасування заборони на роботу. Проте, будівництво вже втретє призупинено за ухвалою суду про забезпечувальні заходи.
“Жодних рішень суду по суті справи немає, як і юридичних претензій. Нас просто блокують ухвалами про забезпечувальні заходи. Це вже третя ухвала — перші дві ми успішно скасували, але це потребує часу”, — коментує Журжій.
Отже, станом на початок липня 2026 року бізнес ще не розпочав діяльність, а інвестори не отримували жодних дивідендів.
Solar Garden — від персональної СЕС до фінансових інструментів
Компанія підприємця Сергія Проненка, Solar Garden, у 2025 році пропонувала потенційним інвесторам вкласти кошти у будівництво сонячних електростанцій (СЕС) з інтегрованими системами зберігання енергії (Battarey Energy Storages). Тоді компанія запустила платформу UENERGY, де інвестори могли вкладати кошти у генераційні проєкти, купуючи токени. Ці токени емітуються компанією як в Україні, так і в Литві, де Solar Garden також планує розвивати проєкти з накопичення електроенергії. Офіційний продаж токенів розпочався у червні 2025 року.
Для інвесторів були запропоновані такі умови:
- Інвесторам пропонувалася купівля токенів UNRG, емітентами яких виступають компанії, зареєстровані в Україні та Литві. Початкова інвестиція становила $100, які інвестор мав придбати за стейблкоїни USDC, прив’язані до долара.
- Компанія обіцяла виплату дивідендів від продажу електроенергії через смарт-контракти, з річною дохідністю 25-30% у стейблкоїнах USDC. Виплати мали здійснюватися за рахунок прибутку від реалізації електроенергії та арбітражу з використанням BESS.
На даний момент сайт платформи UENERGY перебуває на технічному обслуговуванні. Сергій Проненко, власник компанії, повідомив Delo.ua, що наразі відбувається оновлення платформи, і найближчим часом Solar Garden планує представити нову пропозицію для інвесторів. Водночас, один зі співробітників компанії зазначив, що минулого року в Solar Garden прийняли рішення фінансувати будівництво BESS власним коштом, а зараз компанія зосереджена на виконанні замовлень з будівництва СЕС. У зв’язку з цим, проєкт із залучення інвестицій від зовнішніх вкладників не був реалізований.
Varto — частка у діючому вітропарку
Varto — це інвестиційна платформа, що надає доступ до вітрових парків у Закарпатській області, які раніше були доступні лише великим інвесторам. Ключова відмінність від інших пропозицій в цьому огляді полягає в тому, що на платформі представлені виключно вже побудовані об’єкти, які генерують прибуток, а не проєкти на етапі будівництва. Першим активом є вітрова електростанція потужністю 10,4 МВт. Запуск платформи та початок продажу сертифікатів відбулися у лютому 2026 року. Як пояснили представники компанії для Delo.ua, інвестори отримали дивіденди у розмірі 5%, а у липні очікується виплата 15%. Це робить Varto на даний момент єдиною платформою, яка підтвердила факт виплати дивідендів, хоча конкретні суми дивідендів не були уточнені.
- Мінімальний поріг входу: від 126 тисяч гривень (~$3 000), що відповідає 122 інвестиційним сертифікатам
- Очікувана дохідність: 11–13% річних у євро з щоквартальними виплатами, плюс додаткові 14,29% річних у євроеквіваленті, враховуючи продаж активу наприкінці терміну
- Термін інвестування: 11 років, термін окупності — 8 років
Юридична структура платформи побудована навколо регульованого пайового інвестиційного фонду (ПІФ) під наглядом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР). Фінансова модель проходить верифікацію незалежним міжнародним аудитором Kreston. Фонд отримує 49% права власності на вітропарк. Договір нотаріально посвідчений та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав, що гарантує інвестору статус опосередкованого співвласника фізичного активу, а не кредитора. Сертифікати можна перепродати через брокера УНІВЕР, а у 2027 році Varto планує запустити платформу для автоматичного зворотного викупу. Згідно з даними Youcontrol, власниками компанії є Ізабела Єфімова (донька колишнього народного депутата Максима Єфімова) та Євген Петрощук, який, за інформацією ЗМІ, працював радником Олександра Кубракова під час його керівництва “Укравтодором”.
Інвестиції в енергетику, порівнянні з вартістю квартири
Codex Energy — “Bolhrad Energy Park” на Одещині
Codex Energy займається будівництвом сонячної електростанції (СЕС) потужністю 3,3 МВт у місті Болград Одеської області — одному з найтепліших регіонів країни. Проєкт “Bolhrad Energy Park” передбачає загальні інвестиції у розмірі €4,5 мільйонів, з яких €3 мільйони компанія планує залучити від приватних інвесторів. Засновниками компанії є Артур Лупашко (Ribas Hotels Group) та Олександр Ганчев.
- Мінімальний поріг входу: від €20 тисяч (~$22 тис.)
- Очікувана дохідність: 16–20% річних у євро; інвестор отримує частку в компанії
- Юридична форма: споживче товариство
Продажі розпочалися у березні 2026 року. За словами Артура Лупашка, наразі зібрано 80% від запланованих €3 мільйонів. Обладнання вже замовлено і очікується у вересні. Планується, що до кінця року станція буде повністю змонтована та підключена до мережі. Крім самої СЕС, проєкт включає систему накопичення потужністю 10 МВт, що дозволить заробляти не тільки на продажу електроенергії, але й на арбітражі — купуючи дешеву енергію вночі та продаючи її за вищою ціною в пікові години. Технічну реалізацію проєкту забезпечують підрядники з відповідним досвідом: генеральний підрядник — Unisolar, а компанія KNESS виступає оператором з продажу електроенергії.
Ecotech Invest — накопичувачі енергії за кооперативною моделлю
Компанія Ecotech Invest працює на ринку з 2015 року і декларує реалізацію майже 300 проєктів загальною потужністю понад 300 МВт сонячної генерації по всій Україні. На даний момент компанія пропонує інвесторам вкладати кошти в установки для зберігання електроенергії в західній частині України.
- Мінімальний поріг входу: від $25 тисяч
- Очікувана дохідність: до 19% річних
- Термін окупності: до 5 років
Виплати здійснюються у гривні, хоча компанія наголошує на залежності від європейських цін на електроенергію. Юридична форма участі передбачає асоційоване членство в кооперативі з правом на частку у спільному проєкті. Це не цінні папери та не ПІФ, тому відсутній нагляд з боку НКЦПФР. За даними Opendatabot, власниками компанії є Ігор Батичек та Михайло Маслов. У компанії повідомили, що вже зібрали кошти на 3 черги установок зберігання енергії (УЗЕ). Продаж паїв розпочався у травні-червні 2025 року. Перша черга була запущена у травні 2026 року. Однак, у кол-центрі компанії не змогли уточнити, чи вже здійснювалися виплати дивідендів інвесторам.
Concorde Capital — газопоршнева генерація та арбітраж на 78,4 МВт
Компанія Concorde Capital займається будівництвом комплексу генерації та зберігання потужністю 78,4 МВт. Консультантом цього проєкту виступила компанія Negen Володимира Кудрицького. Бізнес-модель передбачає два основні джерела доходу: продаж електроенергії від газопоршневої генерації, коли ринкова ціна перевищує собівартість палива, та арбітраж на накопиченні — купівля дешевої енергії вночі з подальшим продажем її за вищою ціною у пікові години. Інвестори входять у проєкт через корпоративний інвестиційний фонд, який володіє 100% ТОВ “Енкрафт”, під наглядом НКЦПФР. Офіційний продаж часток було розпочато у грудні 2025 року.
- Мінімальний поріг входу: заявлений компанією мінімум — $42 тисячі; за словами Анастасії Жосан, бізнес-девелопера Concorde Capital, фактичний мінімальний чек, з яким стартували продажі у листопаді 2025 року, становив $300 тисяч. Ймовірно, менша сума відповідає подальшим траншам або меншим пакетам у структурі фонду, тоді як перші угоди були укладені зі значно більшим капіталом.
- Очікувана дохідність: 16% річних, виплати — з 2027 року
- Термін інвестування: заявлений термін існування фонду — 10 років, обсяг фонду — $59 мільйонів.
Анастасія Жосан зазначає, що попит з боку приватних інвесторів є високим: за кілька місяців після запуску продажів було залучено понад $15 мільйонів. Concorde Capital виступає як співінвестор, який приєднується до проєкту на найбільш ризикованій початковій стадії, після чого пропонує приватним інвесторам долучитися. Страхування від воєнних ризиків поки що не оформлене, тривають перемовини щодо цього. Жосан також уточнила, що компанія планує продати проєкт через 5–7 років, коли він повністю окупиться і вийде на стабільний рівень прибутковості. Після цього дохідність для тих, хто залишатиметься у фонді, знизиться. Concorde Capital та Negen вже розробляють наступний проєкт — генерацію та зберігання потужністю 60 МВт з ємністю накопичення на 4 години — паралельно виходячи в непрофільний для себе сегмент, зокрема, в проєкт Shelest SPA. Перша черга проєкту Encraft була запущена 19 лютого, а перші комерційні продажі електроенергії розпочалися 20 лютого 2026 року.
ONESOLAR Investment — кластерна СЕС у Берегівському районі
ONESOLAR займається будівництвом сонячної електростанції у Берегівському районі Закарпатської області. Цей регіон було обрано через високу сонячну інсоляцію та відносну безпеку від лінії фронту. Команда проєкту заявляє про понад 12 років досвіду на ринку та понад 60 МВт уже збудованих потужностей. Згідно з даними Opendatabot, власниками компанії є Богдан Пашин, Максим Петров та Ольга Остроух. Перші продажі кластерів відбулися у липні 2025 року.
- Орієнтовний чек за кластер: потужністю 50 кВт становить близько $35 тисяч (водночас, компанія стверджує, що після успішного запуску ціна за кластер може зрости).
- Очікувана дохідність: 15–22% річних
- Термін окупності: залежить від обраного кластера, орієнтовно 4,5–6 років, при заявленому терміні експлуатації станції 30 років
Юридична форма інвестування базується на нотаріально завірених інвестиційних угодах. Компанія відкрито публікує на своєму сайті юридичну документацію проєкту, включаючи договір оренди землі, містобудівні умови, дозвіл на будівництво, технічні умови та генеральний план. Заявлено повний спектр послуг, цілодобову охорону об’єкта та заміну обладнання у разі несправності. Хід будівництва доступний для перегляду в онлайн-трансляції. Як повідомили представники компанії Delo.ua, будівництво об’єкту розпочалося восени 2025 року, а запуск запланований на серпень 2026 року. Таким чином, інвестори поки що не отримували дивіденди.
Ризики, які потребують оцінки
Валерія Гудій, адвокат та партнерка юридичної фірми “Ілляшев та Партнери”, наголошує, що ризики для приватного інвестора можна оцінити як через інвестиційну модель, так і шляхом ретельної перевірки (due diligence) самого об’єкта інвестування.
“Деякі особи вважають, що інвестиція вартує ризику, і не вдаються до детального аналізу, одразу вкладаючи кошти. На мою думку, нехтувати юридичними аспектами не варто, так само як не варто повністю покладатися на привабливі візуалізації”, — зазначає вона.
Гудій наводить приклад із власної практики: інвестиційний проєкт з видобутку золота в Африці мав переконливу презентацію та всі необхідні формальні документи, але фактичний видобуток здійснювався за допомогою одного дірявого відра та саморобного плоту з підручних матеріалів.
Юридична форма має значення. Інвестувати можна через статутний капітал ТОВ/АТ, цільову позику, облігації чи сертифікати ПІФ, або через оформлення майнового права на частину об’єкта. Кожна модель має свою специфіку ризиків. Участь через статутний капітал є простою для банків, але при великій кількості інвесторів може призвести до конфліктів та блокування прийняття рішень. Позика часто забезпечується заставним майном, але саме посилання на це в договорі не гарантує повного захисту: ключовими є ліквідність застави та відсутність попередніх кредиторів.
Земельні питання та підключення до мереж — найчастіші слабкі місця. Відсутність прав на землю або невідповідність цільового призначення ділянки може унеможливити експлуатацію об’єкта навіть за повного фінансування. Завершене будівництво також не гарантує прибутковості через мережеві обмеження, що підтверджує кейс Inzhur Energy.
Перевірка контрагента — аж до кінцевого бенефіціарного власника. Необхідно перевіряти всіх осіб, які розпоряджаються об’єктом, щоб уникнути санкційних ризиків РНБО або виявлення “російського сліду”. Також слід заздалегідь з’ясовувати наявність конфліктів інтересів між структурами. Не слід ігнорувати й воєнні ризики (знищення, окупація), хоча, за словами Гудій, енергетика стала важливим елементом обороноздатності держави, що додає інвестиціям привабливості.
Що повинен містити належний інвестиційний проєкт. Відповідно до закону “Про інвестиційну діяльність”, це мета, права на землю, фінансовий та організаційний плани, графік реалізації, оцінка ризиків та страхове покриття. Якщо проєкт представлений лише усним описом або кількома аркушами візуалізацій, це вже є самостійним сигналом підвищеного ризику.
Підсумовуючи, Гудій зазначає, що інвестор повинен оцінювати не лише очікувану дохідність, а й юридичну конструкцію угоди, реальний стан активу, права на землю, наявність підключення до мереж та репутацію осіб, які стоять за проєктом. Найчастішою причиною втрати інвестицій є не шахрайство, а недостатня перевірка документів та надмірна довіра до презентацій замість аналізу реального стану справ.