У своїй колонці для PSM Олександр Карпов, керівник Асоціації ЄМА та засновник Open API Group, вивчає десятирічний досвід регулювання інтерчейнджу в ЄС та його наслідки для України.
Фото: chatgpt.com
Європейський регламент щодо інтерчейнджу діє з 2015 року. У 2025 році внутрішній аудит ЄС не зміг підтвердити досягнення обіцяних результатів
Законопроєкт, розроблений Міністерством економіки, імплементує в українське законодавство граничні ставки міжбанківських комісій з Регламенту (ЄС) 2015/751 — 0,2% для дебетових карток і 0,3% для кредитних. Модель, на яку спирається документ, функціонує в ЄС уже десять років. Цього достатньо, щоб перейти від обговорення очікувань до аналізу фактичних результатів.
Результати задокументовані — і це не заслуга галузевих асоціацій, а робота самого ЄС: Європейська Рахункова палата у Спеціальному звіті 01/2025 та дослідження, проведене у 2024 році на замовлення Генерального директорату з питань конкуренції Єврокомісії.
Обидва документи заслуговують на увагу перед імплементацією відповідної норми в українське законодавство. Не тому, що вони «противляться реформі» — це не їхня мета. А тому, що вони детально описують, чого вдалося досягти за допомогою регулювання, чого — ні, і які аспекти взагалі не вимірювалися.
Що регулюється Регламентом — і що залишається поза ним
Перш за все, необхідно зрозуміти структуру — без цього подальші цифри будуть незрозумілими.
Підприємець сплачує банку-еквайру єдину суму за обслуговування карткових платежів — MDR (merchant discount rate, ставка дисконтування торговця). Ця сума складається з трьох компонентів:
- інтерчейндж — кошти, що перераховуються банку, який емітував картку покупця;
- scheme fee — плата платіжній системі за використання її мережі;
- маржа еквайра — прибуток банку, що обслуговує торговця.
Регламент 2015 року обмежив регулюванням лише одну з цих трьох складових. Дві інші частини залишаються поза його сферою регулювання — і так було заплановано. Жодна юрисдикція у світі досі не встановила граничних ставок для scheme fees чи маржі еквайра.
Окрім MDR, існує ще один рівень витрат, який не регулюється: оренда платіжних терміналів, платіжні шлюзи, сертифікація PCI DSS, обробка спірних транзакцій, абонентська плата за пакети послуг. Для малого бізнесу цей шар витрат часто є більш значущим, ніж відсоток від транзакції.
З цього випливає простий, але часто ігнорований у дискусіях факт: зменшення інтерчейнджу та зниження вартості прийому платежів — це не тотожні поняття. Перше відбувається автоматично. Друге — лише за умови, що інші компоненти залишаються незмінними.
Висновки аудитора ЄС
Європейська Рахункова палата є незалежним аудиторським органом Союзу; її звіти готуються окремо від Комісії та Парламенту, що робить їх найбільш зваженою зовнішньою оцінкою європейських регуляторних заходів. Спеціальний звіт 01/2025 «Digital payments in the EU» є першим детальним аудитом ефективності Регламенту за десять років його дії.
Основний висновок аудиторів сформульовано обережно: наявні дослідження не дають достатніх підстав для демонстрації позитивних наслідків обмеження міжбанківських комісій.
Далі йдуть конкретні деталі, які стосуються не стільки результату, скільки якості доказової бази.
Звіт Європейської Комісії про застосування Регламенту, опублікований у червні 2020 року, базувався на даних за перші два роки дії граничних ставок — з грудня 2015 року, коли вони набули чинності. Аудитори прямо вказують, що цей період занадто короткий для всебічних висновків про ефективність. Два роки — це недостатній термін для повної адаптації ринку до нових правил.
Опитування торговців не охоплювало малий бізнес. Рівень граничних ставок був встановлений без проведення тесту нейтральності для МСБ. Це означає, що ставка, оптимальна для великої мережі, була застосована до невеликої кав’ярні без перевірки її реальної доступності для такого типу бізнесу.
Нове дослідження, замовлене Єврокомісією у 2024 році, також має обмеження. Йдеться про огляд ринку карткових платежів, виконаний на замовлення Генерального директорату з питань конкуренції, який мав на меті оцінити ефективність Регламенту. Аудитори зазначають: через низьку участь респондентів дослідження надало лише обмежені дані і не дозволяє визначити, чи є поточний рівень граничних ставок оптимальним.
Побічні ефекти цінового втручання не були проаналізовані. Аудитори окремо попереджають: неналежним чином розроблені цінові інтервенції можуть спотворити ринок і зрештою завдати шкоди як споживачам, так і торговцям. Комісія не проводила аналізу таких наслідків.
Відсутні критерії та механізм перегляду. Базові акти щодо цифрових платежів не визначають умов, за яких цінове втручання є виправданим, і терміну його дії. Також відсутній юридичний обов’язок періодично переглядати граничні ставки.
Останні два пункти є найважливішими. Проблема не в тому, чи є ставка «неправильною», а в тому, що вона була встановлена без критеріїв обґрунтованості та без механізму перевірки. Саме ці два елементи відсутні й в українському законопроєкті.
Результати дослідження для Єврокомісії (2024 рік)
Це ж дослідження надає основну кількісну картину — і її варто пояснити уважно, оскільки цифра часто цитується некоректно.
Дослідники проаналізували не всю плату торговця, а лише ту її частину, яка залишається у банку-еквайра після розрахунків з банком-емітентом та платіжною системою. За чотири роки після повного впровадження граничних ставок — з 2018 по 2022 рік — ця частка у дванадцяти країнах ЄС зросла з 0,27% до 0,44%.
Ключовий момент: це не показник загальної вартості для торговця. Це відображення того, як змінився розподіл компонентів MDR після законодавчого обмеження однієї з них (інтерчейнджу). Загальна сума при цьому не зменшилася.
Обмеження дослідження також варті уваги: воно охопило дванадцять країн, а не двадцять сім, і стосувалося лише дебетових карток. Для кредитних операцій автори відзначають зниження плати для торговців, але точну цифру не наводять.
Однак, навіть з цими застереженнями, тенденція є очевидною. Регулювання обмежило один із трьох компонентів, і структура MDR перебудувалася навколо цього обмеження. Це не ознака недобросовісності, а передбачуваний наслідок часткового цінового регулювання: тиск на одну складову перекладається на суміжні, які не підпадають під регулювання.
Куди спрямувалася економія
Тут потрібна максимальна точність, оскільки саме на цьому етапі дискусія часто переходить у звинувачувальний тон.
Факт перший: зросли scheme fees. За спільною оцінкою EuroCommerce та дванадцяти галузевих асоціацій (червень 2025), кумулятивне зростання за 2018–2022 роки становило 33,9%. Згідно зі статистикою Європейського центрального банку, доходи карткових систем у єврозоні за той самий період зросли більш ніж на €7 млрд.
Факт другий, який зазвичай ігнорується в публічних дискусіях: цей період збігся з масштабним технологічним оновленням індустрії. Безконтактні платежі скоротили час операції на касі в рази, токенізація знизила рівень шахрайства в онлайн-операціях, 3D-Secure 2.0 підвищив частку успішних платежів, мобільні гаманці розширили коло покупців. Все це вимагало інвестицій, і значна частина зростання scheme fees є вартістю реальних покращень, від яких торговець отримує цілком вимірювану вигоду:
- зросла швидкість кожної операції,
- зменшилася кількість спірних транзакцій,
- скоротилася кількість покинутих кошиків.
Факт третій: обсяги транзакцій також зросли. За десять років обсяг карткових операцій у ЄС збільшився більш ніж удвічі, електронна комерція — утричі, транскордонні операції — учетверо. Додатково виникли нові вимоги — SCA, DORA, GDPR.
Тому коректне формулювання звучить так: економія від зниження інтерчейнджу не зникла — вона перерозподілилася між компонентами, які не охоплені регулюванням, і значна частина цього перерозподілу мала об’єктивні підстави. Проблема не в недобросовісній поведінці, а в тому, що регулювання з самого початку було спрямоване лише на одну третину структури.
Масштаби
Аудитори наводять власну оцінку обсягу європейського ринку за 2023 рік, і ці цифри варто мати на увазі.
Річний обсяг інтерчейнджу в ЄС становить €2–3 млрд. Річний обсяг scheme fees — близько €1 млрд. Річний обсяг сукупної плати торговців за прийом карток — €5–6 млрд.
Отже, інтерчейндж становить менше половини того, що платить торговець за прийом картки. Регулювання, зосереджене виключно на ньому, за визначенням не може дати ефекту, який від нього очікують у публічних дискусіях.
Український ринок демонструє ті ж пропорції. За даними Національного банку за перший квартал 2026 року, середня плата за еквайринг становить 1,248%, з яких на міжбанківську комісію припадає 0,678%. Решта — це scheme fee та маржа еквайра, тобто ті компоненти, на які проєкт не поширюється.
Підсумок десятиліття сформулювала Ecommerce Europe у червні 2025 року, до десятої річниці Регламенту: середня вартість карткових платежів у ЄС перевищила рівні, що спостерігалися на момент його впровадження.
Норма, для якої не було знайдено проблеми
Окремий аспект звіту стосується не граничних ставок, а пов’язаної норми — заборони нарахування додаткової плати за оплату карткою.
Аудитори перевірили обґрунтування цієї заборони і встановили, що Комісія не знайшла достовірних емпіричних даних, які підтверджували б систематичне завищення додаткових платежів у ЄС. Це означає, що проблема, яку мала вирішити норма, могла й не існувати. Більше того, аудитори визнають зворотний ефект: заборона знижує прозорість витрат на платежі, оскільки торговець включає вартість обслуговування в ціну товару, і покупець не бачить її реального розміру при оплаті карткою.
Цікавим є порівняння з протилежним експериментом. Австралія дозволяла стягувати додаткову плату понад двадцять років — і у 2026 році регулятор дійшов висновку, що це теж не спрацювало: близько 80% покупців просто сплачували доплату, не змінюючи спосіб оплати.
Два протилежні підходи, два регулятори, той самий результат. Це яскрава ілюстрація того, наскільки складно впливати на платіжну поведінку через цінові сигнали — і наскільки обережно слід ставитися до припущень, що зміна оптової ставки автоматично призведе до очікуваного ефекту в роздрібі.
Цікаво про: Фінансові звички та інструменти, які втратять актуальність до 2030 року
Дії регулятора, який вивчав це найдовше
Британський Payment Systems Regulator — єдиний орган, який провів повноцінний ринковий огляд нерегульованих компонентів вартості прийому платежів. Робота тривала з жовтня 2022 до грудня 2025 року: проміжний звіт, фінальний звіт, консультації щодо заходів.
Цікавим є не стільки висновок, скільки вибір інструментів. Маючи результати трирічного дослідження, регулятор не запровадив граничні ставки. Він обрав два інші заходи: зобов’язання надавати еквайрам повну та стандартизовану інформацію про всі комісії — наявні, нові та змінені — з подальшою передачею її торговцям, і зобов’язання документувати підстави будь-якої зміни тарифів з можливістю перевірки цих записів регулятором. Тобто, прозорість і підзвітність замість цінового обмеження.
Це не поодинокий випадок. Резервний банк Австралії, який має найдовшу історію регулювання інтерчейнджу у світі, у 2026 році також запровадив нові вимоги до розкриття тарифів — обов’язкову публікацію типової вартості прийому платежів за категоріями торговців — і не встановив граничної ставки для маржі еквайра.
Загальна картина така: адекватні юрисдикції не запровадили граничні ставки на scheme fees або маржу еквайра. Регулятори, які найглибше вивчали це питання, обрали шлях прозорості — не тому, що вони «м’якіші», а тому, що дані дозволяють ухвалювати обґрунтовані рішення, тоді як цінове обмеження без належних даних просто переносить тиск в іншу сферу.
Для української дискусії це означає конкретну послідовність дій. Розкриття складових комісії — стаття 9 Регламенту — не потребує перехідного періоду, не має задокументованих побічних ефектів і створює ту саму базу даних, якої, за висновком аудиту, бракувало Європейському Союзу. Цей блок заходів можна запроваджувати негайно і незалежно від рішень щодо ставок.
Регламент, який ще не пройшов перегляд
Поширена помилка в українській дискусії — вважати, що європейське платіжне законодавство зараз оновлюється, і Регламент про інтерчейндж оновлюється разом із ним. Це не так.
Пакет PSD3/PSR, переговори щодо якого завершилися наприкінці 2025 року, стосується платіжних послуг, автентифікації, ліцензування та відкритого банкінгу. Він не переглядає граничні ставки міжбанківської комісії: це окремий регламент, чинний у редакції 2015 року.
Водночас аудитори надали Комісії прямі рекомендації: встановити чіткі критерії для цінових втручань, запровадити обов’язкові періодичні перегляди, розробити стратегію моніторингу даних і переглянути сам Регламент на основі нових емпіричних даних, включивши до опитувань малий бізнес.
Складіть ці факти разом. Регламент чинний у первісній редакції. Аудитор ЄС рекомендував його переглянути. Перегляд ще не відбувся.
Це означає, що Україна, копіюючи норму сьогодні, імплементує саме ту версію, до якої існують аудиторські зауваження — і ризикує через кілька років приводити своє законодавство у відповідність уже до виправленої редакції. Прив’язка українських цільових ставок (0,2 — 0,3%) до моменту набуття членства в ЄС розв’язує цю проблему автоматично: застосовуватиметься та редакція, яка, з високою ймовірністю, буде переглянута і діятиме на той час в ЄС.
Що з цього не випливає
Тут варто зупинитися, оскільки наведене може бути інтерпретоване ширше, ніж воно є.
З цього не випливає, що граничні ставки 0,2% і 0,3% є помилковими як кінцева точка. Вони діють у Союзі, вони стануть частиною українського права з набуттям членства, і банківська спільнота цього не заперечує.
З цього не випливає, що регулювати платіжний ринок не потрібно. Прозорість складових комісії, санкції за обхід, орган контролю, механізм розгляду скарг торговців — усе це є в Регламенті, працює і потрібне Україні.
З цього не випливає, що хтось на європейському ринку діяв недобросовісно: задокументований структурний ефект, а не зловживання.
Випливає одне: інструмент, який пропонується запровадити в Україні першим, — це саме той елемент пакету, ефективність якого аудитор ЄС підтвердити не зміг. Не через брак часу — десять років є більш ніж достатнім терміном. А через те, що необхідні вимірювання ніхто не проводив, критерії не встановлював, а побічні ефекти не аналізував.
Читайте популярне: Відкритий банкінг, миттєві платежі та євроінтеграція фінтеху України — інтерв’ю з Олексієм Шабаном
Чому це важливо саме зараз
Український ринок наближається до цього рішення з рівнем міжбанківської комісії 0,678% (Національний банк, перший квартал 2026 року). Європа напередодні запуску Регламенту мала середньозважений рівень близько 0,65%.
Це означає, що Україна перебуває приблизно в тій точці, з якої ЄС починав свій десятирічний експеримент. І має перед очима результат, якого ЄС не мав у 2015 році.
Впровадження Регламенту в Союзі тривало п’ять років — у країнах зі зрілою картковою інфраструктурою і в мирний час. Український проєкт передбачає проміжний рівень 0,5% на 2027 рік і перехід до цільових ставок з 1 січня 2028 року. При фактичних 0,678% це означає, що проміжного етапу фактично немає.
Питання, яке випливає з цього, — не про цифру. Воно про те, на яких даних приймається рішення.
Україна вже має досвід адаптації європейських норм у складніших сферах — операційна стійкість, управління ризиками постачальників послуг, захист даних. Там послідовність є звичною і нікого не дивує: спочатку аналіз впливу, консультації з ринком, перехідні періоди, потім норма. Це не поступка галузі, а спосіб отримати правило, яке справді працює, а не просто набирає чинності.
Немає причин, чому для граничних ставок міжбанківської комісії ця послідовність має бути іншою. Тим паче, що дані для аналізу вже зібрані — десять років європейського досвіду, перевіреного аудитором ЄС. Скористатися ними дешевше, ніж повторити європейські помилки.
Джерела:
- Regulation (EU) 2015/751
- ECA Special Report 01/2025 «Digital payments in the EU»
- Hausemer P. et al. (2024), Study for DG COMP
- European Commission SWD(2020) 118 final
- ECB Payments Statistics
- НБУ, Огляд банківського сектору (травень 2026)