Отже, ви вирішили написати кінороман, тобто книгу, яка стане літературною основою під час кіно(теле-)зйомок. Очевидно, що кінороман може вийти лише у людини, яка має навички написання літературних творів, тому вважатимемо, що якісь публікації вже є у вашому портфоліо.
Тепер уясніть дві прості речі: перше – ви пишете роман у картинках; друге – якщо фільм за вашим твором знімуть і він буде вдалим, то хвалити стануть режисера, якщо ж фільм виявиться провальним, то у всьому винні будете ви.
Говорять, що кіно (і, відповідно, кінороман) слід розглядати як сеанс психотерапії. Що потрібно потенційному споживачеві такої продукції? Потрібна історія з інтригою, небезпечним зіткненням, яку читач зможе приміряти на себе. При цьому важливо показати, що з цієї складної ситуації можна вийти переможцем, і тоді читач (глядач) хоча б на мить відчує себе суперменом.
Виберіть кіножанр: бойовик, детектив, трилер, містика, фентезі, наукова фантастика, пригоди, драма, еротика, комедія, ну і дитяче кіно, якщо ви здатні писати для дітей та підлітків.
Зрозуміло, важлива ідея оповідання. Де її взяти, кожен автор вирішує по-своєму. Для когось це особистий досвід, для когось – архівні документи, комусь стануть у нагоді матеріали гучного судового процесу. Однак у будь-якому випадку найлегше писати про те, що ви добре знаєте.
Визначившись із ідеєю, можна починати писати. Насамперед, сформулюйте суть сюжету, вклавшись у 5-7 рядків машинописного тексту. У Голлівуді таке формулювання називають «лог лайн» та вносять у базу даних для майбутніх зйомок. У вас це може стати анотацією до книги.
Тепер згадаємо античний канон: ще Аристотель говорив, що у творі повинні бути початок, середина і кінець. З розвитком драматургії вигадали пролог, зав'язку, перипетії, кульмінацію та розв'язку. Всім цим не варто нехтувати і створення літературної основи для фільму. Хоча іноді, коли дивишся сучасне кіно, складається враження, що авторам було начхати і на зав'язку, і на саспенс, і на кульмінацію разом із катарсисом. Втім, і глядачі у цьому випадку теж плюються. Від таких шедеврів.
Як писав один сучасний літкласик, будь-яка заплутана історія може мати сто початків. Кінороман тут не виняток, проте його початок має бути захоплюючим: еротична сцена, перестрілка з поліцією, землетрус чи цунамі, вибух на борту літака, захоплення атомного підводного човна, загибель космічного корабля, банальне вбивство, нарешті (зрозуміло, все окремо, а не в одному романі). Потім може бути що завгодно, аж до склеювання моделі кораблика протягом всього оповідання, що залишилося, але початок – це святе.
Виберіть собі головного героя та/або героїню. Залежно від кіножанру та вашої фантазії ними можуть бути як люди, так і привиди, тварини, роботи, інші машини та інопланетні істоти.
У кіноромані має бути хоча б один негідник. Не обов'язково, щоб він (як це було прийнято в «німому» кіно) відразу впізнавав тонкими вусиками і ідеальним проділом. Куди ефективніше, якщо читач (майбутній глядач) спочатку виявиться введеним в оману і лише потім, заінтригований тим, що відбувається, розбереться, хто є хто.
І ще. Пам'ятайте, що написані в кіноромані діалоги будуть не лише прочитані, вони будуть вимовлені в кадрі, а тому мають добре сприйматися на слух. Правила тут давно відомі: менше причетних і дієпричетних оборотів, складнопідрядних пропозицій, абревіатур і слів, що важко вимовляються. Та й двокрапки, тире не так просто озвучити в кадрі.
* * *
Крім творчої роботи паралельно варто зайнятися промоцією. Важливо домовитися з кимось із знайомих режисерів (а ще краще з телеканалом) про зйомки фільму або телесеріалу за вашим романом. Нехай це буде лише попередня домовленість, все одно переконайте видавця вказати цей радісний факт на обкладинці книги. Багато глядачів не проти дізнатися сюжет фільму (телесеріалу) заздалегідь; дивишся, і розкуплять ваш кінороман. Ну, а якщо кіно за вашою книгою не відбудеться, що ж, се ля ві!
Втім, якщо все життя ви писали виключно для інтернет-ресурсів новин, то створити кінороман відразу не вийде. Вийде у вас неформат. Спробуйте спочатку навчитися писати оповідання і повісті. Зате потім, написавши кінороман, ви зможете гордо повторити услід знаменитому Рене Клеру: «Фільм готовий, залишається тільки його зняти!»
Приклад, якого, зрештою, варто прагнути, — щось на зразок кінофільму «Мати чи мати» 1944 року випуску. У його титрах вказано два лауреати Нобелівської премії: сценарій за романом Ернеста Хемінгуея написав Вільям Фолкнер.