Людина, яка здобула освіту у хорошому вузі за спеціальністю «Журналістика»? Чи людина, яка вечорами пише невеликі статті для свого блогу? Чи, може, людина, яка уважно читає газети, знає авторів, редакторів – хто куди перейшов працювати, у кого який стиль і до якого політичного чи неполітичного спрямування належить те чи інше видання?
Розберемо це все по порядку – з почуттям, до ладу, з розстановкою. Отже, чи є людина з вищою освітою за спеціальністю «Журналістика» такою насправді? Ні. Поки не почне працювати за фахом. Журналіст – це не скоринка та не запис у папірці, це покликання.
Ким є уважний читач всієї преси? Правильно – він просто уважний читач. Честь йому й хвала. Без таких, як він не було б і нас, журналістів. А інакше для кого писати, якщо ніхто цим не цікавиться?
А ось візьмемо приклад практично 99% із нас – авторів статей для «Школи Життя» – у більшості зовсім інша спеціальність та робота, ніяк не пов'язана з мистецтвом написання статей. Однак ми все ж таки сидимо і пишемо, і читаємо, і вигадуємо, і уважно відстежуємо відгуки на наші опуси. Чи є ми справжніми, «найсправжнішими» журналістами? З упевненістю можу сказати, що так.
Звичайно, ми не сидимо з диктофонами на прес-конференціях, не отримуємо прес-релізи від піар-служб великих компаній, не ходимо на планерки в агентстві і взагалі – сидимо вдома в домашніх капцях і на затишному кріслі, на ноутбуці шльопаємо по клавішах, а в процесі творчих мук. І в результаті видаємо на гора свій опус. Але все-таки ми можемо гордо називати себе журналістами. Ми пишемо про те, що хвилює не лише нас, а й оточуючих, ми даємо щось нове та прибираємо старе.
Але також не варто недооцінювати працю тих, хто хоч і не є журналістом і письменником ні за освітою, ні за покликанням, але таки займається цією справою. Щоправда, зробимо застереження – журналістика не є їхньою основною діяльністю, але вони є фахівцями у будь-якій іншій галузі. Але вони також є невід'ємною частиною нашої журналістської братії.
Я вважаю, що це одна із головних проблем будь-якого журналіста. Він вміє добре писати, але часто не досконало знає те, про що взагалі він пише. Винятком є його особисті інтереси, які на якомусь етапі професійної діяльності збіглися. Однак так не може продовжуватися вічно, тому часто журналістам, перед тим як написати статтю, доводиться швидко знайомитися з темою та її ключовими моментами. Але щодо деталей, то вони неминуче будуть опущені.
Тому багато журналів залучають фахівців для написання статті з тієї чи іншої теми, які входять у сферу професійної діяльності автора, для номера, що готується до друку. Даний варіант є природним у спеціалізованих виданнях з медицини, технологій і так далі. Це виправдовуватиме саму ідею видання – доносити до читача нову інформацію від фахівців. Звичайно, багато фахівців не володіють багатьма необхідними навичками, щоб їх знання були легкочитані. Тому всі їхні опуси ретельно редагуються та обробляються для того, щоб публікація виглядала гідно.
Читайте та пишіть! Читайте уважно, а пишіть із душею – тоді і Вам буде легко, і читачам приємно!