У колонці для PSM Олександр Карпов, директор Асоціації ЄМА та засновник Open API Group, аналізує, які кроки Україна має зробити стосовно інтерчейнджу в рамках євроінтеграції, які рішення залишаються за нею та до яких наслідків може призвести поспішний підхід.
Фото: chatgpt.com
Національний банк України підготував проєкт законодавчого акту, який вводить обмеження на міжбанківські комісії, встановлені Регламентом (ЄС) 2015/751. Передбачено проміжний рівень у 0,5% до 2027 року, а цільові показники — 0,2% для дебетових карток та 0,3% для кредитних — з 1 січня 2028 року. Кабінет Міністрів готується подати цей документ на розгляд парламенту.
Наразі текст законопроєкту ще не внесено до Верховної Ради. Доки він не зареєстрований, зауваження до нього є нормальним етапом підготовки урядового рішення, а не спробою перешкодити його прийняттю.
Публічне обговорення цього документа створює враження, ніби суперечка точиться навколо конкретних цифр: одна сторона пропонує 0,2% і 0,3%, інша — 0,678%. У такому контексті будь-хто, хто ставить питання до проєкту, виглядає як противник євроінтеграції.
Такий підхід є хибним. Ставки 0,2% і 0,3% вже діють у ЄС і будуть впроваджені в Україні — це не тема для дискусії. Предметом обговорення є терміни запровадження. Відповідь на це питання визначатиме, чи повторить Україна європейський шлях разом з його наслідками, чи зможе врахувати вже відомі ефекти.
Поточна ситуація
За даними Національного банку за перший квартал 2026 року, середній рівень міжбанківської комісії в Україні становить 0,678%, а середня плата за еквайринг (MDR) — 1,248%. Ці цифри взяті з Огляду банківського сектору, а не з оцінок учасників ринку.
Для порівняння: середньозважений рівень інтерчейнджу в Європі на момент запровадження Регламенту становив близько 0,65%. Отже, Україна наразі перебуває приблизно в тій же точці, з якої ЄС розпочав регулювання у 2015 році.
Це не просто інерція. Чинний рівень був узгоджений Національним банком, банками та платіжними системами влітку 2022 року як компромісне рішення в умовах повномасштабного вторгнення. Ринок уже пройшов частину шляху до європейської моделі, зробивши це добровільно та за найскладніших обставин.
На кінець першого кварталу 2026 року в Україні налічується 61,4 мільйона активних платіжних карток, і 96 зі 100 карткових операцій є безготівковими. За цим показником Україна випереджає більшість країн ЄС. Ця інфраструктура фінансувалася не з державного бюджету чи грантів, а за рахунок доходів емітентів, ключовою статтею яких є інтерчейндж.
Це не аргумент проти реформи, а опис вихідної точки: у ЄС у 2015 році регулювання запроваджувалося там, де інфраструктура будувалася десятиліттями. Тут же — там, де її ще тільки створюють.
Що саме Україна зобов’язана зробити
Регламент є частиною acquis, тобто сукупності законодавства ЄС, обов’язкового для кожної держави-члена. З моменту набуття Україною членства він застосовуватиметься автоматично; у цьому немає сумнівів, і ЄМА це не заперечує. Питання полягає в іншому: чи існує зобов’язання запровадити граничні ставки до вступу?
Відповідь потребує точності, оскільки саме тут дискусія найчастіше заходить у глухий кут.
Регламент 2015/751 справді згадується в бенчмарку 4.2 для закриття розділу 4 «Вільний рух капіталу» — на цьому Національний банк будує свою позицію. Проте бенчмарк вимагає імплементації Регламенту, а не запровадження граничних ставок до вступу. І це не гра слів: дев’ять з двадцяти ключових положень Регламенту пов’язані з внутрішнім ринком ЄС — транскордонний еквайринг, територіальна сфера дії, компетентний орган, санкції, позасудовий розгляд скарг — і поза межами членства вони не можуть функціонувати. Європейська Комісія, яка розробляла цей Регламент, не може цього не розуміти.
Що стосується конкретних дат, то вони містяться не в бенчмарку. Перелік заходів Національної програми за розділом 4 формулює зобов’язання так: набрання чинності змінами до законодавства щодо врегулювання термінів встановлення граничних розмірів на рівні не вище 0,2–0,3%, термін — грудень 2027 року. Предметом заходу є закон, а не ставка.
Графік 0,5% з 1 січня 2027 року і 0,2%/0,3% з 1 січня 2028 року міститься в переговорній позиції України, схваленій розпорядженням Кабінету Міністрів № 534-р від 30 травня 2025 року, та в законопроєкті, розробленому Національним банком.
Наслідок прямий: дата запровадження цільових ставок — це питання, яке Україна вирішує самостійно. Закон, що діятиме у 2027 році, який встановлює 0,5% з 1 липня 2028 року та цільові ставки з дня набуття членства, повністю виконує захід Національної програми: терміни в ньому регламентовані.
Молдова: приклад, який неправильно інтерпретують
Молдову згадують як приклад країни-кандидата, яка вже знизила інтерчейндж: мовляв, і нам слід зробити це зараз. Проте фактичні обставини інші. У 2023 році Національний банк Молдови ухвалив рішення про поетапне зниження комісії з 1,6% для дебетових і 2,5% для кредитних карток до 0,5–0,6% протягом двох років, у три етапи. З цього випливають дві обставини, жодна з яких не підтримує цей аргумент.
Перша. Рівень 0,5–0,6% — удвічі-втричі вищий за граничні ставки Регламенту. Молдова не імплементувала його: вона зробила один адміністративний крок рішенням центробанку. Решту шляху вона проходитиме під час фактичного вступу до ЄС — європейське право переноситься на етапі вступу, а не під час кандидатства.
Друга. Український рівень 0,678% є нижчим за молдовський цільовий показник: Молдова рухалася від 1,6%, тоді як Україна вже знаходиться на рівні 0,678%. Це не той самий крок і не той самий масштаб.
При коректному прочитанні молдовський кейс працює в протилежному напрямку від того, як його використовують. І він не є унікальним: з понад шістнадцяти юрисдикцій, які запроваджували регулювання міжбанківської комісії, жодна не зробила цього одномоментно.
Польща знижувала інтерчейндж три роки, і лише потім досягла європейських рівнів. Хорватія отримала дворічний перехідний період після вступу до ЄС. Ізраїль розтягнув зниження на шість років, Малайзія — на п’ять. Сам ЄС впроваджував Регламент п’ять років — у мирний час і на розвиненій картковій інфраструктурі.
Причина одностайності не в лобістському тиску. Різке зниження одного компонента вартості приймання призводить до передбачуваної реакції ринку: дохід перерозподіляється, а не зникає. Європейські дані фіксують кілька каналів — нові комісії для продавців, абонентська плата для фізичних осіб, зростання нерегульованих комісій платіжних систем, підвищення транскордонних тарифів — і фіксують їх у кожній юрисдикції, де регулюється інтерчейндж.
Цікаве по темі: Десять років IFR: що виміряли, а що ні
Черга, в якій стоїть інтерчейндж
Європейська інтеграція платіжного ринку — це не одне зобов’язання, а цілий пакет. DORA застосовується в ЄС з 17 січня 2025 року. MiCA запроваджувалася поетапно з 2024 року, перехідний період завершився 1 липня 2026 року. Регламент про миттєві платежі (ЄС) 2024/886 змінив економіку європейських переказів. SEPA: Молдова приєдналася в жовтні 2025 року, в Україні законопроєкт № 14327-д зареєстровано у квітні 2026 року. Попереду — Verification of Payee та оновлені вимоги до відкритого банкінгу за PSD3/PSR: переговори щодо цього пакету завершилися наприкінці 2025 року, а застосування очікується у 2027–2028 роках. Планка, до якої Україні дотягуватися, за цей час ще підніметься.
Кожен елемент вимагає власного ресурсного бюджету — розробка, тестування, сертифікація, персонал — і всі вони фінансуються з тих самих джерел, що й карткова інфраструктура. Звідси виникає питання, на яке поки немає відповіді: чому саме той елемент пакету, який скорочує ресурсну базу для решти, має бути запроваджений першим? Особливо якщо це елемент, ефективність якого європейські інституції за десять років не змогли підтвердити: Спеціальний звіт Європейської Рахункової палати 01/2025 констатує, що наявні дослідження не дозволяють продемонструвати позитивні ефекти обмеження міжбанківської комісії.
Формула
Повернемося до графіка в проєкті: 0,5% на 2027 рік, потім 0,2% і 0,3% — з 1 січня 2028 року. При фактичному середньозваженому рівні 0,678% проміжного етапу по суті немає — все зниження відбувається одномоментно.
ЄМА пропонує іншу конструкцію — не іншу кінцеву точку, а інший момент її досягнення.
З 1 липня 2028 року — граничний рівень 0,5%. Це крок назустріч європейській моделі, зроблений власним рішенням, а не під зовнішнім тиском, і це та сама точка, до якої рухалася Молдова.
З дня набуття Україною повного членства в Європейському Союзі — згідно з договором про вступ, автоматично застосовуються граничні ставки 0,2% для дебетових і 0,3% для кредитних карток, у тій редакції регламенту, яка буде чинною на той момент.
Останнє уточнення не є технічним. Регламент перебуває під критикою власного аудитора ЄС, і прив’язка до дати членства означає, що Україна застосує ту версію норми, яка діятиме тоді. Крім того, дата не потребує прогнозування — не потрібно вгадувати рік вступу і переписувати закон, якщо графік зсунеться.
Хто платить за свято
Дискусію про інтерчейндж майже завжди ведуть дві сторони — торговці та банки. Але жодна з них не є тією, чий рахунок закривають зрештою.
Міжбанківська комісія — це не прибуток, що осідає. Це дохідна база, з якої фінансується емісійна частина системи: безкоштовне обслуговування рахунку та картки, безкоштовний переказ, кешбек, антифрод, цілодобова підтримка. Коли ця база скорочується адміністративно, витрати не зникають — вони просто змінюють платника.
Європейська хронологія не залишає простору для здогадок. До грудня 2015 року безкоштовний базовий рахунок був стандартом у більшості країн ЄС. Станом на 2025–2026 роки щомісячна абонплата за рахунок фізичної особи стала нормою у 85% країн ЄС, у діапазоні €2–6: Deutsche Bank підняв плату за базовий рахунок до €6,90, ING Belgium — з безкоштовного до €3,95.
Найповнішу картину дає іспанське дослідження 2012 року, яке простежило повний п’ятирічний цикл зниження інтерчейнджу на їхньому ринку. За ці роки середня річна плата за кредитну картку зросла на 50%, за дебетову — на 56%; банки втратили €3,3 млрд доходу та повністю компенсували ці втрати. Висновок авторів прямий: зниження комісії завдало шкоди споживачеві.
Американський досвід додає тривалість спостереження. Через рік після поправки Дурбіна винагороди за дебетовими картками в регульованих банках впали на 60%, 90% великих банків США скасували ці програми повністю, а між 2009 і 2011 роками кількість домогосподарств без банківського рахунку зросла на мільйон. Дослідження 2023 року щодо розподілу цих ефектів між групами споживачів у США та Канаді додає ще один аспект: навіть та частина економії, яку торговці передали в ціни, розподілилася регресивно — вигоду отримали заможні власники кредитних карток з кешбеком, а витрати понесли ті, хто платить готівкою та дебетовою карткою.
В Україні йдеться про 61,4 мільйона активних карток, тобто про практично кожного дорослого українця, для якого безкоштовна картка та рахунок є нормою. Українська модель безкоштовного роздрібного банкінгу — одна з найдоступніших у Європі, і вона тримається на тій дохідній базі, яку пропонується скоротити. Це не прогноз, а опис того, що вже сталося в кожній юрисдикції, яка пройшла цим шляхом раніше.
Кому вигідно
Якщо споживач від реформи не виграє, а торговець, за європейськими даними, виграє мало — куди дівається різниця? Відповідь дає розподільчий аналіз американської реформи. За оцінкою Progressive Policy Institute (грудень 2025), 72,5% усієї економії від зниження інтерчейнджу дісталися ритейлерам з оборотом понад $100 млн на рік — тобто менше ніж одному відсотку торговців. Десять найбільших мереж США забрали 30% сукупної економії. Малий і середній бізнес, заради якого декларувалася реформа, отримав частку, яку автори називають мізерною.
Механізм є структурним: велика мережа має переговорну силу та добивається, щоб зниження оптової ставки відобразилося в її договорі з еквайром, тоді як МСБ працює за пакетним тарифом.
Далі — друга ланка. Порахуємо в гривнях.
Припустимо, після зниження ставки банк торговця заощаджує на операції одну гривню. До самого торговця з цієї гривні доходить приблизно 30–35 копійок — решта осідає в тих складових вартості еквайрингу, яких регулювання не торкається. І це не песимістична оцінка: розрахунок на замовлення Єврокомісії 2020 року обіцяв удвічі більше — доки Європейська Рахункова палата не вказала, що він спирався на дані за перші два роки, коли ринок ще не встиг перебудуватися.
Тепер ці 30–35 копійок мають перетворитися на нижчий цінник у магазині. Саме тут ланцюг і обривається. Через рік після американської реформи торговців опитали: 1,2% знизили ціни, 21,6% підвищили, 77,2% не змінили нічого. Академічні оцінки дають той самий результат — від нуля до 0,17% зміни ціни.
Перемножте дві ланки — і стане зрозуміло, чому вигоду для споживача не виміряло жодне дослідження.
Це не позиція «проти торговців»: прозорість тарифів потрібна МСБ не менше, ніж банкам. Це позиція щодо того, що конструкція, яка перерозподіляє ресурс від власників 61,4 мільйона карток до кількох сотень найбільших мереж і не дає вимірної вигоди, потребує сильнішого обґрунтування, ніж посилання на європейський прецедент.
Що має бути зроблено раніше за ставки
Сам по собі термін нічого не вирішує — він має бути наповнений змістом.
Прозорість — перша вимога, і вона потрібна вже зараз. Обов’язок еквайра розкривати складові комісії окремо (стаття 9 Регламенту, unblending) не потребує перехідного періоду і не має задокументованих побічних ефектів у жодній із досліджених юрисдикцій. Це рідкісний випадок норми, вигідної всім: МСБ вперше бачить структуру свого тарифу, банк-емітент отримує захист від тези про «завищений інтерчейндж», регулятор — дані. ЄМА підтримує цей блок беззастережно.
Повнота перенесення — друга. Регламент — це пакет із чотирьох частин: ціна, конкуренція, прозорість, примус до виконання. ЄМА проаналізувала проєкт у порівнянні з Регламентом постатейно: з двадцяти ключових позицій дев’ять не перенесено взагалі, п’ять — із відхиленням, шість — у відповідності. Серед цих шести саме ті, що знижують дохід. Не перенесено транскордонний еквайринг, розділення схеми та процесингу, вибір бренду на картці, інформування торговця за кожною операцією, орган контролю, санкції та позасудовий розгляд скарг — тобто ті правила, які мали забезпечити, щоб зниження дійшло далі по ланцюгу.
Водночас проєкт регулює ширше, ніж Регламент, там, де ЄС зробив прямі винятки: стаття 1(3) виводить з-під граничних ставок корпоративні картки, зняття готівки в банкоматах і касах та тристоронні схеми, стаття 1(1) обмежує дію операціями, де обидва банки — з країн ЄС. У проєкті немає жодного з цих обмежень. Найбільш показовий приклад — банкомати: зняття 2 000 грн за ставкою 0,2% дає 4 гривні на пристрій, електрику, зв’язок, інкасацію, охорону.
Оцінка наслідків для власника рахунку — третя. Європейський досвід показує: скорочення дохідної бази емітента конвертується в абонентську плату за один-чотири роки. Це не привід вимагати компенсацій — це привід розрахувати, що станеться з 61,4 мільйона карток, до ухвалення рішення, а не після появи перших тарифів. У матеріалах до проєкту такого розрахунку немає. Публічні консультації з ринком також не проводилися — виходячи з того, що документ нібито не потребує процедури для регуляторних актів. Проєкт, який змінює умови обслуговування кожної картки в країні, не підпадає під таке трактування.
Повна оцінка впливу — четверта. Європейська Рахункова палата вказала на дефіцит доказової бази при ухваленні Регламенту та на неможливість продемонструвати ефект постфактум. Україна може провести цю оцінку до ухвалення рішення, маючи перед очима десятирічний масив чужих даних — і виміряти повну вартість приймання, а не лише одну її статтю.
Про що насправді йде дискусія
Аргумент «це вимога ЄС, обговоренню не підлягає» закриває дискусію без розгляду суті — і не витримує перевірки. Існує вибір терміну, який Україна робить самостійно.
Позиція ЄМА полягає не в тому, щоб не робити, а в тому, щоб робити в послідовності, яка дає результат: спочатку прозорість і повне перенесення Регламенту, потім дані, потім ставки — коли Україна стане державою-членом і застосовуватиме європейське право в повному обсязі, а не вибірково і достроково.
Дата важливіша за ставку — і це не гра слів. Одна й та сама цифра означає різні речі залежно від того, коли вона з’являється. Введена на ринку, який вже має прозорість тарифів, орган контролю, санкції за обхід та доступ до внутрішнього ринку ЄС, вона перерозподіляє дохід усередині зрілої системи — приблизно так, як задумували автори Регламенту. Введена сьогодні, без цих механізмів і без розрахунку наслідків, вона просто вилучає ресурс із системи, яка ще будується. Цифра однакова. Результат — ні.
Джерела:
- Regulation (EU) 2015/751 (IFR);
- ECA Special Report 01/2025;
- Hausemer et al. (2024), DG COMP;
- Regulation (EU) 2024/886 (Instant Payments);
- Iranzo J., Fernández P., Matías G., Delgado M. (2012), MPRA Paper 43097;
- Shapiro R. J., Davis J. (2025), Progressive Policy Institute;
- Board of Governors of the Federal Reserve System, Reg II interchange;
- НБУ, Огляд банківського сектору (травень 2026) — інтерчейндж 0,678%, MDR 1,248%;
- Постанова КМУ № 438 від 01.04.2026 (Нацпрограма адаптації до acquis ЄС).