Україна входить до числа світових лідерів за показниками використання криптовалют, проте це поки що не призвело до масової присутності глобальних блокчейн-корпорацій. Чіткі правила гри, податкові умови та регуляторна визначеність залишаються ключовими чинниками для інвесторів і технологічних проєктів. Щоб розібратися, яким має бути ефективне регулювання криптосфери та які перспективи Україна має для розвитку блокчейн-індустрії, журналісти PaySpace Magazine поспілкувалися з CEO Polygon Labs Марком Боіроном.
Фото: chatgpt.com
Україна демонструє один з найвищих рівнів розповсюдження криптовалют серед населення. Що перешкоджає цьому ентузіазму трансформуватися у появу масштабних глобальних блокчейн-проєктів із зареєстрованою юридичною присутністю в Україні?
Україна володіє одним із найвищих показників впровадження криптовалют у світі, і це є значною перевагою. Проте існує відмінність між країною з криптоорієнтованим населенням та юрисдикцією, де глобальні блокчейн-компанії приймають рішення про реєстрацію своїх юридичних осіб.
При виборі країни для реєстрації бізнесу, засновники та інвестори насамперед враховують регуляторну ясність, прогнозований податковий режим, надійний правовий захист, стабільні банківські взаємовідносини та впевненість у незмінності правил. Ці фактори часто мають більше значення, ніж сам рівень користувацького впровадження.
Україна вже досягла значного прогресу у сфері регулювання цифрових активів і має неймовірний кадровий потенціал інженерів. Водночас компанії, які ухвалюють довгострокові стратегічні рішення, також оцінюють операційну стабільність, доступ до глобального капіталу та загальне бізнес-середовище.
Найбільше мене надихає те, що Україна вже володіє багатьма складовими, необхідними для становлення як великого блокчейн-центру. Тут є таланти. Тут є підприємницький дух. Тут є розвинена криптокультура. З розвитком регуляторної бази та досягненням більшої довгострокової стабільності, я вірю, що ми спостерігатимемо, як дедалі більше глобальних блокчейн-компаній серйозно розглядатимуть можливість створення в Україні не лише команд розробників, але й повноцінної юридичної та операційної присутності.
Якщо глобальна Web3-компанія або протокол, подібний до Polygon, виходить на новий ринок, які три ключові критерії місцевого регулювання є визначальними?
Якщо розглядати Polygon як платіжну інфраструктуру, то підхід дещо відрізняється від типової Web3-компанії.
По-перше, ми прагнемо до регуляторної ясності щодо платежів і цифрових активів. Бізнесу необхідно розуміти, як цінність може переміщуватися ончейн, які ліцензії є обов’язковими та які вимоги до комплаєнсу застосовуються. Масштабування платежів можливе лише тоді, коли компанії можуть функціонувати в умовах впевненості.
По-друге, ми оцінюємо, наскільки регуляторне середовище сприяє інноваціям та конкуренції. Найбільший потенціал блокчейну полягає в можливості зробити платежі швидшими, дешевшими та доступнішими. Ринки, які підтримують нові платіжні технології, зазвичай приваблюють інвестиції, таланти та постачальників інфраструктури.
По-третє, ми звертаємо увагу на взаємодію з ширшою фінансовою системою. Успішні платіжні мережі не функціонують у вакуумі. Ми прагнемо бачити чіткі механізми співпраці між банками, фінтех-компаніями, платіжними провайдерами та блокчейн-бізнесом. Саме такі юрисдикції часто стають осередками інновацій.
Платіжна інфраструктура будується на довірі. Компанії, подібні до Polygon, обирають ринки, які забезпечують регуляторну визначеність, підтримують інновації та створюють умови для співпраці між традиційними фінансами та блокчейн-технологіями задля досягнення кращих результатів для бізнесу та споживачів.
Чи є MiCA ідеальною моделлю для ринку, що розвивається, такого як Україна, чи країні варто обрати більш гнучкий та власний підхід, аналогічно до Дубаю чи Сінгапуру?
Я не вважаю, що це питання вибору між двома взаємовиключними варіантами.
MiCA є значним кроком вперед, оскільки вона забезпечує правову визначеність і створює спільну нормативну базу для Європи. Для такої країни, як Україна, орієнтація на MiCA виглядає цілком логічною, особливо враховуючи європейський курс держави та переваги сумісності з регуляторним середовищем ЄС.
Однак, кожен ринок має свої унікальні економічні пріоритети та конкурентні переваги. Україні не варто відчувати необхідність дослівно копіювати будь-яку модель. Деякі з найуспішніших юрисдикцій, зокрема Дубай і Сінгапур, адаптували найкращі світові практики, формуючи регуляторні підходи відповідно до власних стратегічних цілей.
Головне завдання — створити систему, яка буде зрозумілою, практичною та привабливою для розробників і бізнесу. Компанії обирають ринки не тому, що регулювання там найсуворіше або найліберальніше. Вони віддають перевагу країнам, де правила чіткі, інновації можливі, а регуляторне середовище залишається стабільним у довгостроковій перспективі.
Для України оптимальним рішенням може стати комбінація найсильніших елементів MiCA, зберігаючи сумісність з європейськими стандартами, і водночас створення системи, яка використовує сильні сторони країни в галузі технологій, підприємництва та впровадження цифрових активів. Такий підхід, ймовірно, буде більш ефективним, ніж сліпе копіювання будь-якої окремої моделі.
Читайте популярне: Відкритий банкінг, миттєві платежі та євроінтеграція фінтеху України — інтерв’ю з Олексієм Шабаном
Який регулятор потрібен здоровій Web3-екосистемі? Суворий орган нагляду чи партнер, що підтримує галузь?
Я не вважаю, що це протилежні підходи. Завдання регулятора полягає не в тому, щоб бути прихильником індустрії, але й не в тому, щоб ставати перешкодою для інновацій.
Найефективніші регулятори встановлюють чіткі норми, послідовно їх застосовують і підтримують відкритий діалог із ринком. Саме це формує довіру споживачів і забезпечує визначеність для бізнесу.
З точки зору Polygon, питання не в тому, чи є регулятор суворим або дружнім. Питання в тому, чи є правила зрозумілими, передбачуваними та застосовуються однаково до всіх. Якщо це забезпечено, компанії можуть відповідально впроваджувати інновації, а споживачі отримують кращий захист.
Юрисдикції, які найуспішніше залучають інвестиції та інновації, зазвичай поєднують сильний нагляд із конструктивною взаємодією з ринком. Це значно краща модель, ніж будь-яка з крайніх позицій.
Наскільки важливими є «регуляторні пісочниці» для залучення іноземних блокчейн-компаній? Чи мав Polygon досвід роботи в таких рамках?
Регуляторні пісочниці можуть бути надзвичайно корисними, особливо коли регулятори та інноватори спільно досліджують нові технології. Вони створюють контрольоване середовище, де компанії можуть тестувати продукти, регулятори — вивчати реальні сценарії використання, а обидві сторони — ідентифікувати ризики до масштабного запуску рішень.
Водночас я не вважаю, що саме пісочниці є головним чинником, через який компанії інвестують у певний ринок. Вони можуть прискорювати інноваційний процес, але довгострокові інвестиції визначаються регуляторною ясністю, правовою визначеністю та зрозумілим шляхом від експериментальної фази до комерційного впровадження.
У блокчейн-індустрії ми спостерігали багато позитивних прикладів використання регуляторами подібних механізмів для взаємодії з новими технологіями. Такі програми часто сприяють ухваленню більш обґрунтованих регуляторних рішень і забезпечують кращі результати як для бізнесу, так і для споживачів.
Зрештою, пісочниця може стати чудовим стартовим майданчиком, але компанії будують бізнес із розрахунком на довгострокову перспективу. Найважливішим залишається наявність чітких і передбачуваних правил після завершення етапу тестування.
Цікаве по темі: У Раді підтримали продовження 50% податку для банків
Які сегменти блокчейн-індустрії можуть першими досягти успіху в Україні після впровадження зрозумілої правової бази?
Я б зосередився на тих напрямах, де Україна вже має природні переваги.
По-перше, платіжна інфраструктура та інфраструктура для стейблкоїнів. Україна має високий рівень цифровізації населення, потужний технологічний сектор і значну кількість транскордонних економічних операцій. Блокчейн-платежі можуть зробити переказ коштів швидшим, дешевшим та ефективнішим як для бізнесу, так і для споживачів.
По-друге, корпоративні блокчейн-рішення та токенізовані активи. Україна володіє потужною інженерною школою та стійкими традиціями створення технологічних продуктів для глобальних ринків. З огляду на зростаючу тенденцію переведення активів і фінансових послуг в ончейн-середовище, українські компанії можуть отримати можливість створювати необхідну інфраструктуру для цього переходу.
По-третє, екосистеми розробників і Web3-стартапи. Багато успішних блокчейн-хабів починали свій розвиток не із залучення великих корпорацій, а зі створення сприятливих умов для місцевих підприємців і розробників. Україна вже має необхідну кадрову базу, щоб стати важливим джерелом інновацій для глобальної блокчейн-індустрії.
Загалом, я вважаю, що найбільша можливість для України полягає не обов’язково в тому, щоб стати центром криптотрейдингу. Натомість, вона може стати центром розробки технологій. Країна має інженерів світового рівня, сильні технічні університети та перевірену стартап-культуру. За наявності відповідного правового середовища ці переваги можуть позиціонувати Україну як один із найважливіших центрів блокчейн-інновацій у Європі.
Яка ваша ключова порада українським законодавцям, які наразі розробляють регулювання блокчейну? Якої помилки їм слід уникати?
Якщо потрібно виділити лише один аспект, то це уникнення невизначеності.
Бізнес здатний адаптуватися до різних регуляторних моделей. Найбільші труднощі для довгострокових інвестицій виникають тоді, коли правила є незрозумілими, часто змінюються або допускають різноманітні трактування.
Найуспішніші регуляторні системи у світі не обов’язково є найліберальнішими чи найжорсткішими. Це ті системи, які надають підприємцям, інвесторам та фінансовим установам впевненість у розумінні правил і можливості планувати своє майбутнє.
Україна має унікальну можливість розробити регуляторну рамку, яка захищатиме споживачів, стимулюватиме інновації та приваблюватиме інвестиції. Головне — зробити правила чіткими, послідовними та довготривалими.
Зрештою, компанії інвестують не тому, що регулювання є досконалим. Вони інвестують тому, що довіряють середовищу, в якому працюють. Саме формування такої довіри має стати пріоритетом.