Чернишов розрізнив "хорошу" і "погану" корупцію

Корупція, капіталізм і демократія: погляд з американського дивана.

Якщо ви хочете зрозуміти, як працюють економіки Китаю та Індії, і чому одна розвивається добре, а інша — не дуже, тоді читайте далі. І, звісно, читаючи, думайте про Україну.

Вчора я познайомився і довго гуляв у Національному парку з одним професором економіки з Чиказького університету. Він займається економікою розвитку і сам є вихідцем з Індії, який дуже давно емігрував до США. Він знає багато цікавого про економіки країн, що розвиваються. Ми спілкувалися на різні теми, і ось одна з них.

Отже, обидві країни ТОТАЛЬНО корумповані. Але в одній (Індії) — демократія, і на виборах перемагають по черзі дві різні партії. Причому на рівні штату (губернатор і мер) може бути одна влада, а в країні (прем’єр-міністр) — інша.

А в Китаї демократії немає. Там Комуністична партія править уже близько 80 років і, ймовірно, керуватиме ще дуже довго.

У кожній країні законодавство побудоване таким чином, що отримання всіх необхідних дозволів і ліцензій на будівництво заводу займе у вас три роки — це якщо ви будете все робити суворо за законом. Так зроблено, щоб саме чиновник на місці міг вирішувати, кому дозволяти будувати, а кому ні. І він має право або дуже прискорити процес — і тоді всі процедури займуть три місяці, або діяти СУВОРО ЗА ЗАКОНОМ.

А тепер уявимо ситуацію: інвестор хоче побудувати завод і приносить свій бізнес-план чиновнику (це, як правило, рівень заступника мера великого міста). Часто на початку проєкту інвестор має мало грошей — як звичайний стартапер, він розраховує розбагатіти після того, як проєкт стане прибутковим і ЗАЛИШИТЬСЯ прибутковим багато років.

І ось він приходить до китайського чиновника. Той знає, що влада Компартії НАЗАВЖДИ, і можна спокійно планувати майбутнє — воно не відрізнятиметься від сьогодення. І він хоче від інвестора пакет акцій у бізнесі. На відміну від грошей, акції інвестор МОЖЕ надати на початку проєкту без проблем. Чиновник отримує свій пакет (звісно, на підставну компанію) і спокійно чекає, поки бізнес розбагатіє, щоб отримувати високі дивіденди або продати пакет. І ось тут найважливіше: оскільки гроші з’являться тільки в майбутньому, дуже важливо правильно вибрати той бізнес, якому чиновник дозволить інвестувати у своєму місті. Важливо, щоб це був ХОРОШИЙ бізнес. Якщо він обиратиме погані, вони або збанкрутують, або приноситимуть дуже мало грошей У МАЙБУТНЬОМУ, і чиновник не зможе (корупційно) розбагатіти!

А ось наш інвестор приходить до індійського чиновника. Тому, в принципі, все одно, який це буде завод — у нього є тариф! Даєш Х відсотків від суми інвестицій — і вперед. Другий раз він до тебе не прийде за грошима. Буде у тебе бізнес прибутковим чи ні, зростатиме він чи буде невдалим — його це не хвилює. Йому важливо, щоб при зміні правлячої партії (на виборах) у нього не забрали його бенефіти, а він їх вже отримав, так що, найімовірніше, їх не заберуть.

Ось так вийшло: у Китаї система корупції працює так, щоб будувалися ПОТЕНЦІЙНО прибуткові та зростаючі проєкти. А 100% передбачити, який бізнес буде процвітати, а який збанкрутує — дуже важко. Тому китайський заступник мера працює, по суті, як венчурний капіталіст — він формує собі ПОРТФЕЛЬ акцій у різні компанії (саме такий термін використовував мій професор). І, як будь-якому венчурному капіталісту, китайському чиновнику важлива КІЛЬКІСТЬ компаній у портфелі (їх має бути багато) і диверсифікація (потрібні різні індустрії).

А в Індії корупція працює так, що всім чиновникам, в принципі, не важливо, в які бізнеси будуть інвестувати в їхньому регіоні. І оскільки частку в компанії віддати завжди простіше, ніж значну суму грошей на початку шляху, то в Китаї будується просто набагато більше бізнесів.

Але життя змінюється!

Тепер в Індії одна партія править уже дуже довго, і інвестори повірили в те, що Прем’єр-міністр Морді прийшов надовго, а потім, найімовірніше, залишить свого наступника. І тому Індія стала дуже добре рости.

А в Китаї всі ці заступники мерів і заступники губернаторів уже настільки розбагатіли, що почали намагатися впливати на політику центру і нав’язувати Комуністичній партії, що їй робити — обнагліли, коротше! Товаришу Сі це дуже сильно не сподобалося, і тому останніми роками їх переслідують за корупцію. Відтак з’явилася невпевненість у майбутньому — і Китай сильно сповільнив зростання.

Таку корупцію, як у Китаї, називають “ХОРОШОЮ”. А таку, як в Індії — “ПОГАНОЮ” (хоча найгірша корупція — це, звичайно, крадіжка на держзакупівлях і держпідрядах, де взагалі жодних нових бізнесів не створюється, а просто гроші платників податків перекладаються в кишені чиновників та їхніх “друзів”).

P.S. Те, що я написав, не означає, що Україна має стати як Китай (або як Індія). Просто треба вчитися на чужому досвіді і багато думати! І, звичайно, краще побудувати економіку з малою корупцією. Багато успішних країн показали, що це цілком можливо!

Петро Чернишов